Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАТАЛІЯ ІЩУК-ПАЗУНЯК ДОКІЯ ГУМЕННА (1904—1996) Не всіма поміченим був відхід у вічність бл. п. Докії Гуменної. Дехто, правда, згадав про неї як про одну з багатьох, що вмирають, і їх смерть треба зареєструвати... Наш спізнений некролог має завдання пригадати читачам, що 4 квітня 1996 року відійшла з-поміж нас земних велика Людина, колос творчого труду з ши роким діяпазоном тематики. На основі пильних студій археології і етнології, Докії Гуменній вдалося проник нути у глибинні верстви ставання українського ет носу. Її письменницький талант і глибока вроджена інтуїція дали їй змогу влити життя у персонажі її повістей із прадавніх часів, а тим самим наблизити нас, читачів, до праукраїнської людини. Народилася Докія Гуменна 10 березня 1904 року в місті Жашкові на Київщині в родині хліборобів і підприємливих дрібних торговців. Була зв’язана з рідною природою серця України, де проходили давні вали-укріплення ще з доісторичних часів, згодом по новлені у X ст. князем Володимиром Великим. Ле генди про ті вали були живі у народній пам’яті, тож бабуся розказувала молоденькій Докії про напівле- ґендарні події давнини. Допитливий ум майбутньої письменниці домагався поживи-знання, — а що було перед тим?.. Це й стало генезою її творів. Докія запопадливо читала кожну книжку, яка попала їй у руки, тож батьки зрозуміли, що їй треба вчитися у середній школі. Далі вже керувала своїм життям Докія сама. У тяжких побутових умовах вчилася — закінчила Київський університет (тоді ІНО), пере сиджувала в бібліотеці, ходила на консультації й семінари відомих археологів Києва. Почався творчий процес. У постатях її сучасности вона бачила їхніх прапредків, вона чула їх мову, яку старалася відтво рити на основі звучання давніх слів і їх семантики та образности. У 1924 році дебютувала в літературі оповіданням ”В степу”. Незабаром її прийняли до літературного об’єднання ’’Плуг”. Як письменниця поїхала ”у від рядження” на Кубань, де жила серед селян і спосте рігала їх тяжке життя ”в комунах”, про що написала правду, зобразивши велетенський експеримент с о ц іа л із м у . Влада очікувала іншого репортажу — у схвальних тонах про нововведення в сільське госпо дарство. Відтоді почалося постійне цькування пись менниці. В середині 1930-их років Д. Гуменній заборонено друкуватися. Нужденне напівголодне існування не зламало, однак, ЇЇ волі говорити й писати тільки правду. Тож твори письменниці виношувалися в її мислі, уяві, пам’яті. Тим і була вона багата. Під час воєнних подій усвідомила вона можливість спізнати інше життя, де немає заборон, тож виїхала на Захід, не чекаючи повернення совєтської влади в Україну. Тяжке рішення — покидати, може, навіки рідну Укра їну, іти в невідоме, у ’’чужую чуженицю”. Та емігрантське життя стало порятунком для її творчости. Спочатку був Зальцбург, а потім Нью- Йорк — після інших міст Канади й Америки. Єдиним прагненням письменниці було писати, перелити в літературні твори-повісті велетенський багаж, при несений з України в її пам’яті, в усій її істоті. Назо- вімо хоча деякі з її 22-ох книжок, що вийшли друком поза межами України: ’’Діти Чумацького Шляху”, ’’Мана”, ’’Хрещатий Яр”, ’’Скарга майбутньому”, ’’Ми нуле пливе в прийдешнє”, ”Дар Евдотеї”, ’’Небесний змій”, ’’Прогулянка алеями мільйоноліть”, ’’Багато не ба”, ’’Вічні вогні Альберти”, ’’Серед хмаросягів”, ’’Жа доба”, ’’Благослови, мати”, ’’Внуки столітнього за порожця”. Так творчість письменниці пройшла у пошуках духовного життя предків. Вона дійсно наблизила до нас, її сучасників, давні забуті епохи. її творчість займе тривале місце в літературі України. Покищо наші сучасники в боргу перед великою письменницею. великою мірою є заслугою д-ра Оленки Певної. Українка д-р О. Певна є провідним експертом Метро- політен-музею у галузі візантійської культури і одні єю з головних організаторок виставки в її українській частині. Її перу також належить розділ у каталозі експозиції про українське мистецтво візантійського періоду. Як сказала мені заступниця головного куратора і провідна візантиністка Метрополітен-музею Гелен Еванс, українські експонати є одним із двох наріжних каменів усієї експозиції. Пояснюється це досить просто. Мозаїка була чи не головним різновидом мистецтва Візантії, і власне присутність мозаїчних зразків, які вціліли з Михайлівського Золотоверхого собору, дає нагоду ознайомитися з цим мистецтвом. Експонати, запозичені з українських музеїв, за сло вами Гелен Еванс, належать не лише до художньо найцінніших, вони критично важливі для всієї вистав ки. Без них виставка була б неповною, як і неповною лишалася донедавна у свідомості Заходу історія європейської цивілізації без її українського розділу. ’’Слава Візантії” відкриває перед здивованим погля дом широкої американської і міжнародної публіки першу і одразу таку величну сторінку цього розділу. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1997 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
