Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
і трагедія владно змінила триб життя всіх її членів. Це сталось 1901 року. Важка економічна криза привела О. Алчевського до банкрутства. Всі надії він покладав на допомогу царського уряду, проте отри мав цинічну відмову з пропозицією використовувати більш жорстокі форми визиску робітників, що для нього було неприйнятно. У розпуці Алчевський на писав прощальну записку синові і кинувся під поїзд у Царському Селі. Нині про вагомий вклад Алчев ського у розвиток української промисловости нагадує місто Алчевськ — так була перейменована по смерти підприємця і банкіра станція Юр’ївка, що згодом виросла у значний промисловий центр на сході України. Після самогубства О. Алчевського на плечі його дружини і дітей, окрім відчуття неймовірної втрати, лягла і матеріяльна скрута, яку сповна пізнала і юна Христя. Проте цей період одночасно позначається і надзвичайно напруженим внутрішнім життям, духов ними пошуками та багатством інтересів. Пережита трагедія завжди кристалізує особистість. Найсильніше Алчевську-молодшу приваблювало українство, і вона самотужки береться вивчати українську мову, якою раніше володіла тільки на побутовому рівні. Серед тих, хто мав на Христю український вплив, поряд з батьком та матір’ю слід поставити стару няню-українку. І, безсумнівно, най- сильніший імпульс вона отримувала від красного письменства, передусім від творів Ольги Кобилян- ської, з якою надалі її поєднає тривала сердечна приязнь. Не дивно, що і сама Христя Алчевська випробує свої сили в літературі. Першому вона віддала на суд свій вірш авторитетному журналові ’’Літературно-науковий вістник”. ’’Молода українка- патріотка, — писала вона у листі до редакції 1902 року, — що бажала би виступити на шлях української літературної праці, звертається з проханням надру кувати одну з перших несміливих її поезій...” Праця Христі Алчевської посіла гідне місце у літературному процесі України початку XX століття. Вона опублікувала дванадцять поетичних збірок, з котрих найбільший резонанс мали ’’Туга за сонцем” (1907), ’’Вишневий цвіт” (1912), ’’Пісні серця і про сторів” (1914), ’’Моєму краю” (1914), ’’Мандрівець” (1916), ’’Пробудження” (1917). Відома Алчевська-мо- лодша і своїми публіцистичними виступами та перек ладами. А поряд з літературою вимагало душевної енерґії і буденне життя. Як педагог, підтримувала вимоги учнівської молоді, чим викликала на службі гнів начальства. Її активна громадянська позиція спричинилась до того, що свій педагогічний талант змушена була реалізувати здебільшого не в офіційних установах, а в молодіжних гуртках, товариствах. Важко пережила душевну хворобу, а потім неспо дівану смерть на гастролях брата Івана. Особисте життя Христі не склалось. Своє тепло і турботи вона щедро роздавала тим, хто потребував допомоги. А далі вона опинилась у суцільній пустці. Як інтелігентна людина з патріотичними переконаннями, Алчевська не змогла вписатись у більшовицьку сис тему. Розгубленою і пригніченою вона зустріла осінь свого життя. Власна гідність не дозволила їй прислу жувати державі, що культивувала цінності, їй незро зумілі і чужі. Христя Алчевська пішла з життя 1931 року. Пішла з твердою думкою: ’’Мене не викреслити при всьому бажанні з історії НІЯК...” На одинадцять років вона прожила більше, ніж її матір — велика просвітителька народу. Але ім’я Христини залишилось в роду Алчевських. Одна з внучок, що також називалась Христя, мешкала в Криму, де батьки мали літню дачу. Правда, з тієї дачі комісари вигнали Алчевських, згодом розстрі ляли батька. Третя Христя Алчевська, дуже здібна до малярства, опинилась на грані жебрацтва. Через недугу попала у лікарню, звідки вже не вийшла. Її діти виховувались у дитячих будинках далеко від України. Тільки пізніше правнучка Христини поверну лась до приморської Ялти, де живе і нині, скру пульозно збираючи найменші відомості про свою знамениту родину. Але діла і помисли матері та дочки Алчевських не можна втиснути у домашні рамки. Вони слугували Україні, щиро і віддано, і заслужили подяку від всього українського народу, жіноцтва зокрема. Скромний поетичний хист Христі Алчевської доніс через деся тиліття її світлу закоханість у рідний край: Любов моя — тиха... люблю тебе, краю... Люблю твої думи, і співи, і сни, І степ необмежний, і тугу безкраю, І тихії сльози твоєї весни!.. Люблю тебе, краю, хоч ти і покірний, Хоч ти не досяг ще нової доби, І темну недолю, і смуток твій лірний, І злиднів тумани без хвиль боротьби!.. А чи здатні ми, вже досягши омріяної ’’нової доби”, на таку ’’тиху”, таку діяльну любов, якої ой як потребує наша Мати-Вітчизна? Як сучасно звучать роздуми Христі Алчевської про долю України: ’’Кинем її ми, рідні її діти, — западе й вона, і, може, піде на роздоріжжя й станеться старчихою. А піднесемо ми свого духа вгору — оживе й вона, залунає слово її натхненно перед усім світом, і зрадіють ті, котрі досі не бачили її щасливою. А вона ж колись нас малих на лані під корчем ховала, годувала й облатувала, і плакала, коли ми, зростаючи, її кидали!..” Тож нехай посеред вчителів, які навчають нас ’’підносити дух вгору”, збережуться імена матері та дочки Алчевських. Крим, м. Ялта 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1997 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top