Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
євським, А. Чеховим, причому, як вказує Алчевська- молодша, — ’’найбільш, що цікавило її, се погляд їх на питання національні...” Наскільки стала дорога українська культура мо лодій жінці румунського походження, свідчить вона сама у книзі спогадів ’’Продумане і пережите”. Якось в Харкові затіяли змагання між російським та україн ським хорами, до якого готувались зазделегідь і дуже серйозно. X. Алчевська, одна з організаторів хору українців, вельми хвилювалась у день конкурсу. Але коли полилась українська пісня, зворушливо- протяжна і журлива, вона заспокоїлась, втішаючись хвилинами справжньої насолоди. Однак публіка, як це не дивно, гучнішими оплесками нагородила вико навців веселих російських пісень, хоч була очевидна їхня примітивність. Вражена Христина покинула зма гання розбитою вщент. На ранок ті, хто побачив її, — не впізнав: за одну ніч смолянисто-чорні коси Алчев- ської посивіли. Найважливішою метою свого життя Христина Алчевська вважала поширення освіти серед простого народу. Де чоловік її відкривав копальні, туди вона несла вогник знань. Одного разу навіть попала під суд за відкриття школи у селі Олексіївці наперекір місцевим властям. Свою послідовну діяльність на ниві освіти Алчев ська розпочала 1862 року заснуванням недільної школи для дорослих у Харкові. Наголосимо, що школа була жіночою. Спочатку в ній навчалось 50 учнів і викладало 10 вчителів. Довгий час цей нав чальний заклад вважався домашнім і по суті неле гальним, хоч програми і методику харківської не дільної школи вже застосовували в подібних школах інших міст. На жаль, за два роки, коли російський уряд заборонив викладання українською мовою, лекції велися по-російськи, та учнів, як і раніше, досить широко знайомили з історією і культурою українського народу. Першорядна роля у школі Ал чевської відводилась фолкльору. Щонеділі в Харкові проводилися академічні концерти, душею яких була пані Христина, як правило, по-святковому одягнута в національний костюм. З 1870 року школа Алчевської отримала офіційне визнання і стала фактично методичним центром по чаткової освіти дорослого населення в Російській Імперії. Поступово ім’я Христини Алчевської стає ві домим в науково-педагогічних колах Европи. її запрошують на Міжнародні виставки, де вона репре зентує народну освіту усієї царської Росії. Зокрема в 1899 році, на Міжнародній виставці в Парижі Христи на виступила з доповіддю на тему програм навчання грамоти для дорослих. Неодноразово Алчевську на городжували на педагогічних виставках в Антверпені, Парижі, Чікаґо за покажчик ”Що читати народові?”, була віцепрезидентом Міжнародної ліґи освіти, по чесним членом багатьох освітніх товариств. З часом Христина все більше уваги приділяє педагогічним статтям, науковим розробкам. Але не забувала і про свою школу, яка проіснувала півсто ліття. За цей час понад 17 тисяч жінок тут отримали початкову освіту, а водночас навчилися любови до рідного краю і вшанування видатних українців. З ініціятиви Алчевської при школі був споруджений перший на Україні пам’ятник Т. Шевченкові. Увіко- вічнювати пам’ять про народного поета царизм забороняв, тому місцем для пам’ятника вибрали садок при садибі Алчевських, а в приватні справи поліція не мала права втручатись. Пізніше, коли Христина стала опікункою Харківського міського училища, вона домоглася, щоб цьому навчальному закладові вперше присвоїли ім’я Тараса Шевченка. Природа наділила Алчевську-старшу винятковою вродою — проникливими очима, густими бровами та ще чарівним голосом меццо-сопрано. Але головне її обдарування — невтолима спрага знань, почуття справедливости, трепетна любов до української землі і народу, який вважала своїм рідним. У родинному альбомі Христини колись написав вірш поет Василь Мова. Ця поезія-присвята відображає, як цінили ве лику подвижницю її сучасники: І я кохаю Вас, голубко, Та не за очі й не за губки, А як народа свого ж інку, Привітну й щиру українку. Кохаю, пані, Вас за теє, Що серце Ваше молодеє З народнім серцем рівно б’ється, Од його радощів сміється, Його ж адобою болить, Його уразами болить І кож ний токіт його чує... Жертовно віддавалась Христина Алчевська своїй улюбленій справі, але її енергії і тепла вистачало і для рідного дому. Батьківський рід продовжували чотири брати — Дмитро, Григорій, Микола та Іван. Останньому судилося стати знаменитим оперним співаком, якого свого часу з задоволенням слухали найприскіпливіші меломани Петербургу, Парижу, Нью-Йорку та інших міст. Поряд з братами зростали і дві сестри: старша — Анна, і молодша, названа в честь матері, — Христина. Христя була останньою і незвично пізньою для тих часів дитиною. Мати наважилась народити її, коли самій вже минув сорок один рік. Ніщо не могло затьмарити дитинство Христі, улюблениці сім’ї. Початкову освіту дівчинка отримала у школі матері, далі навчалась в Харківській жіночій гімназії. Після закінчення гімназії Христя свідомо обирає материну стежку і вступає на вищі педагогічні курси у Парижі. Якраз тоді родину Алчевських спіткало велике горе, ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1997 З
Page load link
Go to Top