Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ОЛЬГА КУЗЬМОВИЧ Представниці Союзу Українок на Міжнарод ному Жіночому Суфражистському Альянсі у Берліні 1929 року (зліва): Ірина Павликовська, Ольга Коновалець, Мінена Рудницька, Олена Федак-ИІепарович, Ольга Островська (корес пондентка популярного жіночого німецько- мовного журналу). Berlin 1929. Delegates from Sojuz Ukrajinok of Ukraine at the International Women's Suffrage Alliance. From left: Iryna Pavlykowska, Olha Konovalec, Milena Rudnycka, Olena Fedak-She- parowych, Olha Ostrovska. ЧИ СПРАВДІ ВІД МІЛЕНИ ДО А ТЕНИ? Вразив мене якось надто гучний заголовок статті Наталії Денис у відомому львівському часописі ”3а вільну Україну”, де вже на початку заложена полярна межа постатей, що обмежують відрізок часу дов жиною у 60 років і суґерують брак ще якихось знач них особистостей в тому часі і між тими епохальними мірилами "старозавітности” і ери ’’Нового завіту”. Власне той заголовок насуває хвилю роздумів над короткотривалістю людської пам’яті, щодо долено сних подій, де одні залишаються з тих чи інших причин у зеніті слави, гідно занесені на скрижалі історії, а ті, що зробили свою справу у визначеній стратегії подій, можуть спокійно відійти у непам’ять, коли звучать ювілейні дзвони 60-их роковин Першого Жіночого Конгресу у Станиславові. Де ж у величавій програмі, доповідях, зустрічах, захоплюючих поїзд ках, серед статтей у нашій пресі знайшовся б хоч клаптик місця, аби згадати тих, що готували цю подію, ювілей якої так пишно обходили цього літа в Івано-Франківську? Якось прикро стає від того, що у соту річницю від дня народження тієї, яка вірно стояла за кермом Союзу Українок пліч-о-пліч з Міленою Рудницькою та була її заступницею і найближчою співробітницею, а передусім пресовим речником, як редакторка дво тижневика ’’Ж інка” в усі роки його існування, членом Президії Жіночого Конгресу у Станиславові, секре тарем його Ділового Комітету, цю людину забуто, стерто зі свідомости сьогоднішнього зорганізованого жіноцтва. Вона, Олена Федак-ИІепарович, що, крім відданости у праці для Союзу Українок, була ще і моєю мамою, просто викинено зі суспільної свідо мости. Чи це випадковість, що так її забули навіть тепер, відзначаючи 60-річчя Жіночого Конгресу, а тим самим і праці Союзу Українок, на вівтар якої вона поклала шмат свого життя? Мені довелося ще молодою дівчиною пережива ти цей великий момент в історії жіночого руху в Галичині, а передусім в історії Союзу Українок, але все ж дуже добре врізалися в пам’ять довгі місяці приготувань до Конгресу, постійна відсутність мами в домі, її поїздки на засідання до Станиславова, а відтак всеціле заабсорбовання у дні Конгресу. Пе ретомлена до безтями, тримаючи усі нитки організа ційної підготовки у своїх руках, мама все ж таки переживала радість, що цей Конґрес був справді успішним, а передусім, що в ньому так активно і численно виступила також наша українська селянка. Серед її упорядкованих перед смертю паперів, що лежать облогом у шухлядах бюрка в моєму домі, я знайшла старанно складені сторінки машинопису з резолюціями Світового Конгресу Українського Ж і ноцтва у Станиславові з 27-го червня 1934 р. Пе речитую їх сьогодні, згадуючи день уродин мами, і з подивом стверджую, які актуальні та політично зрілі були вони в порівнянні з не одними резолюціями, що їх сьогодні схвалюють на різних жіночих з’їздах. Вже перша з них п. н. ”У справі положення україн ського народу та в справі його консолідації” була б сьогодні дуже на часі. Чи не можна б було повто рити домагання жінок щодо ’’повної ліквідації роз біжностей між громадянами різних українських те риторій та до внутрішнього розоруження”, а далі до магання до ’’усіх українських політичних партій за- ключення між собою громадського мира, усунення міжпартійної боротьби з терену національних уста нов, злагіднення тону пресової полеміки та взагалі підпорядкування партійних інтересів інтересам на ції”? Цікаво, чи хтось у Станиславові 7— 12 липня цього року згадав і цитував ці давні резолюції і ставив їх у приклад? Чи були використані ці ма теріяли хоча б в одній із ЗО доповідей, які були у програмі? ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1994 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
