Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Зліва: Контесса Алісія Паолоззі — Почесна президентка Національної Ради Жінок США і М іж народної Ради Жінок, Н. Н., Поліна Лябі — президентка Національної Ради Жінок Франції, Сімон Been — міністер соціяльних справ, здоров'я та міських справ, Н. Н., Ірина Куровицька — пре зидентка Національної Ради Жінок США, Лілі Бойкенс — уступаюча президентка Міжнародної Ради Жінок з Бельгії. From left: Countess Alicia Paolozzo, Honorary President of the National Council of Women of the USA and the International Council of Women, N.N., Paulina Loubi, President of the National Council of Women in France, Simone Byel, N.N., Iryna Kurowyckyj, President of the National Council of Women of the USA, Lili Boikens, from Belgium, Immediate Past President of the International Council of Women. ціональних Рад зі своїми амбасадорами або репре зентантами. Ірину Куровицьку, президентку Націо нальної Ради США, впровадила аташе у справах куль тури США у Франції Анна Балбаро. Коли вона прочи тала моє ім’я, дуже втішилася і сказала, що її дідо українець і мешкає у Клівленді. Я була горда, що в цей історичний момент дві жінки українського по ходження репрезентують США. Після відкриття від булися ділові наради. Президенткою Міжнародної Ради на наступні три роки вибрано Кураїсін Сумгаді з Індонезії. З огляду на те, що конференція була дуже коштовна, жінки з Південної Америки мали надто обмежену репрезентацію. Також жінки з країн, у яких політична атмосфера не дозволяє брати участи у конференції надіслали звіти про свою працю. На конференції в члени Міжнародної Ради прий нято зі Східньої Европи Болгарію, а румунки брали участь як обсерваторки. Дуже шкода, що нікого не було з України. Крім ділових нарад відбувалися різні зустрічі та прийняття з міністрами французького уряду, посадником Парижу та іншими політичними діячами. Під сьогоднішну пору найбільш популярною осо бою Франції є міністер Сімон Веєл зі соціяльних справ, здоров’я та міських справ. На своє прийняття вона запросила дуже малу групу. Як президентка На ціональної Ради США, я була запрошена на всі зустрічі. При зустрічах я відчувала теплоту та щирість з боку француженок, а також міжнародної делегації, хоч американки не є популярні в цій організації. США мали лише одну президентку Міжнародної Ради протягом 107 років. Нею була Мей Врайт Севал. Вона була співосновницею Міжнародної Ради, а та кож першою президенткою. Можливо, що тепер, у 50-ту річницю інвазії француженки змінили своє став лення до американок. Як президентка Національної Ради Жінок США, я відчула дружність та щире ставлення до нашої делегації. Хочу поділитися з читачами, що амбасадор Укра їни у Франції Юрій Кочубей прийняв мене і Марію Томоруґ на авдієнцію. Ми мали нагоду розказати про працю жінок українського походження в США, про їх організації та вклад праці, як репрезентанток неурядових організацій в ООН. Перебуваючи в Парижі, ми відвідали редакцію газети ’’Українське Слово”. В розмові з редактором Юліяном Лазарчуком порушили справи жіночого руху і конференції, що відбувалася в той час. Довідавшись з повідомлення в ’’Українському Слові” про конфе ренцію і нашу участь в ній, членки Союзу Українок Франції відвідали нас. При спільній зустрічі обго ворено справи, близькі серцю нам усім — про Укра їну, її майбутнє і в який спосіб, ми можемо допомогти в її розвитку. На закінчення хочу поділитися своїми вражен нями, відвідавши береги Нормандії. 50 років минуло від часу висадження тут союзників — американських вояків, які загинули, визволяючи Европу від нацизму. Мої думки полинули до тих років, коли мої батьки і ми перебували в німецьких таборах Штразгофені, Ерфурті, пізніше в Калі. Ті вояки полягли на берегах Нормандії, рятуючи Европу і наші родини. Слухаючи розповіді, у нас покотилися сльози. Який збіг обста вин, що саме у 50-ту річницю висадження війська альянтів відбувається у Франції Міжнародна Конфе ренція, а я, українка зі США, є президенткою Націо нальної Ради Жінок США! 12 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1994 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
