Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
чар Могилянської. Артистизм її натури дозволив їй прибрати саме ту форму, якої від неї вимагали обста вини. Межа між грою, перевтіленням і справжньою суттю її істоти, мабуть, часом і для неї ставала умовною, невідчутною. Двері ж у глибини своєї душі вона, здається, закрила тоді намертво. Ані шпаринки не лишила цікавим очам. Ні у тюрмі, ні у таборі про свої політичні справи люди не розводились, такий існував неписаний за кон. Може й тому, та ще й з відстані років, Ліхачову здається, ніби йшлося про середовище Коцюбин ського у Чернігові, де збирався гурток молоді, що його влада представила контрреволюційною змовою. Але ж Михайло Коцюбинський помер ще 1913 року... А тим часом Ладя Могилянська належала як раз до українсько-петербурзьких пагінців роду Могилян- ських, як про це слушно писав Валерій Шевчук. Троє братів Могилянських жили у Петербурзі: Петро — адвокат, Микола — керівник етнографічного відділу музею імператора Олександра III. Третій брат, майбутній адвокат і батько Ладі, — Михайло теж починав вчитися у столиці, але був виключений за політичну діяльність й мусів податись на південь. Середовище Могилянських — політично помірко ване (партія конституційних демократів, кадетів). Микола Могилянський, емігрувавши 1919 p., писав: "Рід мій — і батьків, і материн, — з південно-руських, малоруських чи українських фамілій... У слово ’’Укра їна” не вкладаю сепаратистських жадань, а, проте, не пов’язую його з поняттям ’’зради”, як органічної, на думку багатьох, прикмети українства”. Михайло Мигилянський почав працювати у сфері українській ще до революції, а від 1917 року різко повертає саме на цей бік. Його дочка Ладя природно поєднує знання творів російських символістів і за хоплення лірикою Тичини. Що ж до побутового упередження (’’український інтеліґент-зрадник”), то його успадкувала радянська влада і для ҐПУ воно стає міцною підпорою будь- яких обвинувачень. За політичне минуле й сучасну українську орієнтацію батька заплатили життям його діти, Ладя та її брат, що друкував поезії під псевдо німом "Дмитро Тась”. На Соловках у Могилянської ще жевріють надії. Тип перевихованої ’’каерки”, та ще й поетеси, а до того ж і привабливої жінки, — цей тип саме на часі і дуже потрібний владі. Могилянська, артистично увій шовши у межі цього типу, виявляє чималу енергію. Вона їде у Ведмежу Гору, на будівництво каналу, що мав з’єднати Біле та Балтійське моря. Там, на ББК, за ретальну працю обіцяли скоротити присуди й навіть достроково звільнити ’’ударників”. Могилян ська працює у табірній газеті, друкує закличні вірші і восені 1933 року дістає звільнення (а мала ж 10 років!). Пощастило... Водночас їй пропонують їхати на будову нового каналу Москва— Волга. Ліхачов, що мав 5 років і теж заробив собі значок ’’ударника” і звільнення, також дістав пропозицію працювати на тому каналі, у Дмитрові під Москвою. Він поїхав, подивився — і відмовився. Спокуса вели ка, бо фірма ҐПУ захищала від можливого заслання і нового арешту, а хвиля терору наростала. Проте і спосіб порятунку виглядав аж надто небезпечним. Могилянська погодилася жити у левовій пащі. Чому? Насамперед, бути російським чи українським інтелігентом у тих умовах, — велика різниця. Звіль нений українець лишався потенційним зрадником. На Україні 33-го року лютував голодомор, про який під Москвою люди часто і не знали, а точніше — не вірили, вважали вигадками дикі чутки. Куди ж вертати Могилянській? На вірну смерть? Так вона ’’добровільно”, вільнонайманою — знову у таборі. Поетеса видає збірочку російських віршів ’’Два канали” (1935). Багато її пісень містить збірка "Музика траси” (1936). Ці книжечки любовно зібрав київський колекціонер Юрій П’ядик. Могилянська продовжувала грати. Разом з нею у чернігівській справі проходив молодий композитор Михайло Черняк, вдвох вони працюють у Дмитровла- зі: він пише симфонічні поеми (!), а вона тексти до закличних пісень. Певно вона виробила у собі здатність збувати обставини. Коли треба — давала псевдонародні плякатні гасла, коли можна було забути про них — тонку пейзажну лірику. Ось і осінь... С т у к к о п и т б ад ьорий... М ар и т ь сад ш и п ш и н о в и м кущ ем ... М и с к а р б н и ц ю літ а т іл ь ки вчора В ід м и ка л и зол о т и м клю чем ... Вдруге Могилянську заарештували в ніч на 12 травня 1936 р. Ліхачов пише, як нещодавно якийсь чоловік дістався до другої справи Могилянської (певно, вона у Москві) і показував звідти її останнє фото: ’’...обважніле обличчя, неохайна коротка стриж ка. Ніщо вже не нагадувало ту ошатну Ладю, яка створювала на острові навколо себе атмосферу ла- доманії...” Її тримали у тюрмі майже рік і розстріляли 6 червня 1937 р. Спогади Ліхачова зберегли для нас в образі Мо гилянської відблиск жіночої принадної гри, яка при вертала очі й серця до неї. Нехай і лишається вона у нашій пам’яті такою: стрункою, ефектною бльондин- кою у білій блюзці. Вироблена форма, доки виста чало її сил, тримала не тільки її вірші, а й усю її істоту. Доки вистачало сил... 10 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1994 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
