Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Олена Федак-Шепарович. Olena Fedak-Sheparowych. Пригадую, як дбайливо та з яким вкладом часу президія опрацьовувала ці резолюції, що мали відно шення до всіх ділянок українського життя не лише політичної, але й церковної, шкільної, національного виховання, організацій жінок, моралі, родинного жит тя, суспільної опіки, плекання здоров’я та інших ділянок, і як багато було в них заложено думок і праці моєї мами. Для мене назавжди залишиться почуття, що Союз Українок та праця в ньому були від часу першого з’їзду, який вона підготовляла у 1921 році, до його розв’язання польською владою в 1937 році, для неї найважливійшою метою та ви повнюючим змістом її життя. Як вірна товаришка Мілени Рудницької і її права рука у всіх починах, вона включилася також у політичне життя в 1928 році як член Української Національно-Демократичної Організації і стала членом екзекутиви аж до славного 1935 року, коли її разом з іншими жінками виключили з партії через бойкот виборів Союзом Українок. А тоді, в останні два роки перед Другою світовою війною, вона стала членом ’’Міжпартійного Комітету”, що нормував у Львові українське життя, і там також стояла поруч М. Рудницької аж до вибуху війни, що перекреслила цілу дальшу працю як політичну, так і жіночої організації. Коли нині читаємо про кожний, навіть незначний виступ репрезентанток українських жіночих органі зацій на міжнародних форумах, ніхто напевно не знає, що О. Федак-Шепарович саме як заступниця голови СУ і добрий знавець чужих мов виступала як делеґат СУ на двох міжнародних конгресах — у Парижі 1926 і в Берліні 1929 року та на Міжнародному Конґресі Жіночої Кооперативної Гільдії у Відні 1932 року. Значить історія міжнародних зв’язків не розпо чинається сьогоднішніми ’’активістками”, а сягає ще передвоєнних років — між Міленою і Атеною простір і час були виповнені по вінця. Мама, переїхавши з нами до США, працювала перші важкі роки наших початків тут спершу як служ ниця, зовсім не соромлячися такого "товариського” становища, а відтак, після нашого поселення в Баби- лоні, стала україномовною секретаркою відомого українського винахідника і мільйонера Володимира Джуса, якого зуміла переконати у важливості купівлі Українського Інституту Америки у престижевій діль ниці Нью-Йорку, поблизу Метрополітального музею і Центрального парку. До громадської праці, а перед усім до праці в жіночій організації, вже не поверну лася і мала на це причини, які не дуже виявляла, а я, зайнята всеціло працею в Пласті, якось ніколи не знала докладно перебігу конфлікту між давніми членками СУ зі Львова і проводом СУА в США. Може тут криється причина тієї дивної амнезії і замовчування? Щось, однак, мусіло маму дуже заболіти та роз чарувати, коли у своїй останній журналістичній праці- споминах, що їх написала для внучки, але не бажала опублікувати окремим виданням, про довголітню віддану працю в Союзі Українок, яку виконувала на громадських засадах, але так ретельно, як інші не виконують і за платню, навіть не згадує. Зате пише багато і вичерпно про свою діяльність в часі Першої світової війни, коли, будучи студенткою працювала в жіночому комітеті допомоги раненим і полоненим, в часі боїв за Львів 1918— 19 pp. — секретаркою Жіночої Секції Червоного Хреста, а у березні 1919 р. дістала почесний пост відпоручниці Ради Державних Секретарів ЗУНР для справ Червоного Хреста та в тому характері відвідувала табори українських по лонених в Домбю та Вадовичах і переговорювала з відпоручником Міжнародного Червоного Хреста. Зда ється, з цих постів у такому молодому віці була дуже горда, а також із своєї журналістичної праці, до якої професійне знання здобула, студіюючи журналістику в Берліні. У своїх спогадах багато місця посвячує родин ним стосункам. Дівоче прізвище Федак вона, най старша дочка славного адвоката Степана та Марії з Січинських, носила постійно, аж до смерти, а ро динне пов’язання з ОУН і УВО (дві молодші сестри були замужем: Ольга — за полковником Коноваль- цем, а Софія — за полковником Мельником) дало їй можливість і на тому полі не одне знати та зробити. Із цих споминів можна довідатися, що саме до неї прийшов після вбивства пол. Є. Коновальця Роман Шухевич з дорученням від проводу ОУН, щоб пол. Андрій Мельник негайно виїхав на Захід, тому що він призначений на місце провідника. В архіві мами знаходжу багату переписку у спра вах ОУН із Ярославом Чижем, Осипом Навроцьким, Іваном Кедрином та іншими, а також ориґінальні листи вуйка Євгена — все це, як і один повний 8 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1994 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
