Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
їнської мови і всього того, що буде потрібне лідерові у своїй спільноті, перед своєю громадою. Це також збереження молодих людей від деморалізації, нарко манії, налогів, скерування до вищих вартостей, зао- хоти до кращого життя. Щоб задовольнити бажання церковної ієрархії, діти виховуються в українському і релігійному дусі. Виховники інтернатів дбають про високий рівень культури, моралі, здоров’я, про самозбереження від чужих впливів, наставлених на денаціоналізацію, про віддану працю в громаді, безінтересовної посвяти спільноті. В жіночих інтернатах особливу увагу звер тають на піднесення гідности жінки і її ролі в громаді. Для цього тримається усталений порядок: нав чання релігії й обряду, української мови, звичаю, історії, музики, пісні, танцю, заохочують до ручних робіт українського мистецтва як вишивка, писання писанок, різьба, до домашньої роботи — чищення, прання, прибирання, готування їжі, вирощування ярини, плекання саду, птиці, домашніх тварин поля. Все це виконується спільно, за чергою, при допомозі старших, щоб у мирному братньому житті виховати себе с о ц іа л ь н о і кооперативно. Кожен з інтернату повинен вийти здатним дати собі раду в житті й праці, бути корисним для сус пільства. Інтернати звичайно утримуються касою духовної спільноти, яка має видатки, а не заробітки. З огляду на те, що виховання дітей здебільшого є асистенцією для Церкви й громади, деякі родини вважають, що вже багато зробили тим, що віддали дитину на виховання. Вони свідомі того, що вже на перших вакаціях дитина не дуже їм допоможе в полі, зате вона буде займатися працею в громаді — катехизацією, кур сами, концертами. І тому батьки вважають, що їм належиться подяка, а не витрачання грошей. Отже з малою фінансовою поміччю зі сторони батьків інтер нати мають труднощі удержання. Тут входить і при ладдя, і утримання помешкань, харчування, одяг, лікування. Від 1967 року почалася стипендійна поміч СУА. Ця поміч була бажана для нас на утримання інтер натів. Поміч іде на особу, але на руки директора, із призначенням на утримання стипендіята. Були труд нощі, бо батьки хотіли використати стипендію для власних потреб, наприклад, закуп чогось у госпо дарстві. Подекуди і до сьогодні це збереглося. Розуміючи ці труднощі, СУА скеровує поміч так, що директор інтернату отримує стипендії і пере водить їх до каси. Завдяки цьому інтернати мають можливість утримувати більшу кількість студентів. З огляду на те, що майже не маємо сиротинців, інтернати приймали і приймають дітей, які з різних причин не мають батьків або не мають можливости вчитися. Це — сироти, напівсироти, діти, покинені та занедбані батьками або з багатодітних убогих родин. Часто такі родини просять взяти одну-дві дитини до інтернату, щоб скоротити домашні витрати. В інтер натах ці діти є на рівні з іншими і звичайно виходять в люди, даючи собі раду в житті, а також стають лідерами в своїх ділянках. Хоча з такими дітьми часто бувають виховні та економічні проблеми. Інтернати мають майже столітню практику. Нині вони і далі існують, виконуючи свої завдання. З часом обставини змінюються. Наприклад, тепер у деяких селах засновують гімназії. Початкові школи є майже всюди, а середню освіту можна здобути з часом. Також все менше й менше дітей потребують перебувати в інтернатах. Українська мова в деяких урядових школах запроваджена як предмет. У 1991 р. вона стала обов’язковою в усіх державних школах у штатах Парана і Санта-Катарина. Поліпшуються дороги і транспорт. Автобуси тепер заїжджають до заможніших сіл і розвозять дітей до найближчих гімназій, а тих, хто набуває середню та вищу освіту, — до міста. Зменшується кількість дітей в родинах, батьки хочуть мати їх коло себе, можуть забезпечити їх, мають для дітей приватні помешкання в місті під час шкільного періоду. Духовні спільноти тепер діляться на менші, церковно-релігійні зобов’язання розширюються, але роздрібнюються, виховання здійснюється на місці, проживання в родині або малими групами і тому рекрутування покликань з інтернатів щораз зменшу ється. Організуються курси, з’їзди, семінари для виховування провідників для Церкви і громади. Знання української мови діти можуть отримати в садочках, рідній школі, в клюбах, організаціях, на курсах, в народних школах, де вже українська мова офіційна. У порівнянні з іншим+і, ми, українці, най довше затримали інтернати. Але яка їх майбутність — невідомо. Враховуючи всі зміни в останніх часах, ми буду ємо нові доми функціональними, щоб можна було їх використовувати також для курсів, з’їздів, шкільних навчань, вакаційних осель, реколекцій. Нам потрібно тепер великих приміщень і саме інтернати відпо відають цим вимогам. В імені української громади в Бразилії, в імені нашого духовенства, опікунів інтернатів та україн ських родин, в імені виховників та стипендіятів я хочу подякувати всім нашим спонсорам і добродіям за щедрість, підтримку, зрозуміння, великодушність і чутливі українські серця. Дякуємо Стипендійній Акції СУА, її працівницям на чолі з Анною Кравчук, яка організовано і самовіддано виконує цю святу справу. 10 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1994 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top