Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІТА Є М О ! Вітаємо новообрану головну директ орку Ін ст и т ут у Кат ехит ок Серця Ісусового у Б разилії Ольгу Корчаґін та б а ж а є м о їй Б о ж о г о благословення у п ’ят ирічній каденції! Ольга — перша стипендіятка СУА, яка закінчила вищі студії у Бразилії. її спонсорами були подружжя Ярослав і Дарія Говиковичі з Огайо. Опісля добродій Микола Бойчук з Нью-Джерзі оплатив їй педагогічні курси в УВУ. Останні двадцять років вона була директоркою інтернату колеґії св. Ольги у Прудентополі, Парана, Бразилія, де вчаться дівчата українського походження. О. Корчаґін викладала також українську мову в духов них українських католицьких семінаріях у Куритибі та Прудентополі. Під її наглядом, завдяки меценатам Миколі та Мей Бойчукам, збудовано новий інтернат у Прудентополі. Екзекутива Союзу Українок Америки Зліва: Надія Корчаґін, Дарія Говикович, Ольга Корчаґін. From left, Nadia Korczagin, Daria Howykowych, Olga Korczagin. ОЛЬГА КОРЧАҐІН ІН Т Е Р Н А Т — Д О Р О Г А В Ж И Т Т Я На початках організованого життя українців у Бразилії відчувалася гостра потреба інтернатів для підростаючого покоління. Велика кількість українців поселилася в селах, хуторах, джунглях, де взагалі не було ніяких шкіл. Віддаленість поселень від міста та одне від одного змушувала батьків, які бажали від дати дітей до школи, залишати їх у бразильських інтернатах. Ці інтернати були поширеними і модними, вони поділялися на урядові, духовні та харитативні. Заможніші родини різних національностей, що жили у Бразилії, віддавали дітей на виховання до інтернатів, які мали звичайно і школу. Звідси і назва — колеґії. Перші українські переселенці теж посилали дітей на виховання і вишкіл до інтернатів. Але на це мали можливість заможніші і чільніші родини, в чому до помагали їм священики, дбаючи про добрий вибір, узгодження, а часом і влаштування відвідин роди чами. Та зберегти в тих інтернатах наше, українське, ставало щораз трудніше. Все більше відчувалася потреба мати свої національні інтернати, і виникла проблема кому і як займатися і утримувати їх. Першим, хто відважився зайнятися цим, був отець Роґа, український священик, який народився в Бра зилії і виховувався в латинській семінарії. Він за початкував Малу семінарію св. Йосифа в Пруденто полі і дальші інтернати почали своє існування в ду ховних спільнотах. Цим займалися Сестри Служеб- ниці, Катехитки Серця Ісусового, Сестри св. Анни, Сестри св. Йосифа та Василіянки. Крім перебування у шкільному часі, інтернати ще давали можливість студентам вивчити українську мову. Коли звертали увагу на когось, хто більше озна йомлений з українськими справами, культурою, вия влялося, що він виховувався в інтернаті. Інтернат своєю структурою завжди дбав про розвиток і пле кання української національної культури і в ньому завжди був хтось зі старших емігрантів, який знав і цінив українську мову, обряди, звичаї. Ці люди підтри мували постійний контакт з молодими вихованцями, молодь мала добрий приклад, а з часом стажувалася в ролі виховників. Церква, обряд, звичаї — це те, чого шукають українські родини, але чим часто нехтують чужинці. До прийняття в інтернат звичайно були і є певні умови — обов’язкова приналежність до української національности. Практика показала, що інші національності краще відокремлювати. Було б дивним не бажати мати мо лоду зміну, не заохочувати її на покликання до ду ховного стану та виховувати її у релігійному дусі з поглядом на лідерів у громаді. Щоб мати лідерів у громаді, церковна ієрархія і духовні особи дбають, щоб на місцях були батьки і матері, які служили б церкві, священикові, провадили спільноту. Для цього заохочували родини віддавати дітей на виховання до інтернатів, щоб у майбутньому було кому займатися цими справами. Свідомі родини заохочуть своїх дітей змалку до навчання в інтер натах, бо хочуть бачити їх посвяченими Богові, або в кращому культурно-економічному становищі. Навчання в інтернатах дає дітям відчуття при вілею, гордости. Вони горді з того, для них це засіб виховувати в собі відчуття більшої впевнености, це можливість пошуку кращої позиції, помешкання, хар чування, одягу. Це нагода з часом вийти в лідери, стати відповідальним, утвердитися в знанні укра "НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1994 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
