Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вважають, що володіти клявіятурою машинки до писання — це жіноче діло, не гідне їхнього інтелекту. Після нарад і церемоніяльного покладення квітів перед пам’ятником Шевченкові біля Київського універ ситету, відбулася елеґантна вечеря у відновленому старому торговому домі на Подолі, через вулицю від Києво-Могилянських будинків. Був чудовий вечір, і політична, наукова та творча еліта Києва доказувала неодноразово, що Україна швидко виходить із к о л о н іа л ь н о го статусу. Науковці, дорадники ЮНЕСКО, провадили цікаві розмови, переконані у правильності їхньої високої оцінки університету "Києво-Могилян- ська Академія”. Такий вечір міг пройти у будь-якому гарному університетському місті і я, як часто в Києві, почувалася як вдома. Вранці я вдягнула джінси, і ми поїхали в На- родичі, в село. Та я помилялася, думаючи, що їду тільки на село. Україна гордиться не тільки новими університетами, але і районними центрами, що хочуть привітати навіть тих гостей з-за кордону, які на довший час приїжджають в Україну. Впродовж мого року на Україні Тамара Мандебура неодноразово рятувала мене медом, варенням та чаями і тепер, користаючи з нагоди провідати матір, вирішила, що не селами одними живе Полісся. В районному центрі на нас чекав представник Президента, котрий повіз нас в зону біля Народич. Ми займалися тим, чим і личить займатись біля ’’зони”. Тут також витворився свій протокол поведінки. Змірявши висоту радіяції, оглянувши закриті будівлі, я мала враження, що опинилася в якомусь ’’містечку духів” американського дикого заходу, ще перед приходом туристичної інду стрії. Якесь почуття нереального спокою, прирече- ности людської тимчасовости. Збирання вражень на пізніші розмови — тут і причина, чому я не хотіла їхати до Чорнобиля, мовляв, і я поклала руку у рани Його. Невже ж я підпала під вплив того лірично- кисло-солодкого тону української журналістики, що виводить мене з рівноваги? Якщо ні, то чому пишу цим тоном і такими натяками? Потім ми погуторили з недільною групкою на роду у скверику, яку ніяк не можна назвати товпою, і заїхали на фабрику. Там працював тільки кухар — і то в нашу честь. Обід був на рівні київського, але на мій легендарний апетит впливало довкілля. Це було сильніше за Кафку. Давно, коли я вперше побачила Майданек, цей млин нацистської смерти, я була шокована, що на лавках пропам’ятного парку місцеві поляки їдять полуденки. Потім я зрозуміла не баналь ність зла, а потребу жити. Біля Чорнобиля також утверджується життя на місці смерти, і горді українці цієї місцевости мусять показати американці, що на фабриці для гостей і начальства є відповідна їдальня і світовий рівень міської культури. Мені незручно було за джінси, але мої господарі та їхній коньяк і шампанське притупили незручність. У матері Тамари не було закуски. Вона втішилася хлібом, якого не завжди доставляють в села. Дядьки на вулиці в розмові виявляли почуття гумору і реа лістичний підхід до політики. Нагадували мені американців з малих містечок Заходу — почуття гумору та реалістичний цинізм в оцінці можливостей їхнього власного життя. Не було кислого нарікання і найменшого набундючення. Будь ласка, так ми живемо, давайте, зробіть знимку і скажіть нам дещо про себе, про своє життя в Києві. Виборні представники не часто навідуються до На родич чи до інших сіл та містечок України на розмови з виборцями, і населення часто хоче знати від приїжджих з Києва, що діється в їхній столиці. Вашінґтон їх менше цікавить. Повний місяць над пі щаними полями Народичів був ближче від Вашінґто- ну. Навряд чи ці селяни схотіли б помочі, та це академічне питання, над котрим ми, академіки, час від часу застановляємось. Фактом є, що помочі вони не одержали. От якби то, казали, нам нового насі- нечка, а то може якої крамнички, щоб купити про дукти, а так, глядіть, які хороші ціплятка. Та й картопля ще є, і я їду до Києва з мішком бульби. Пригодиться, каже Валерій, у Києві на базарі вона ще дорога. Переговори на базарі веде Валерій; він не прихильник американської допомоги торгівцям, і мої виклади про малий бізнес йому не потрібні. Якщо я хочу, щоб розвивався бізнес, нехай я його починаю собі чи з кимось. От так, — дайте нам можливості, пошануйте нашу працю, дозвольте нам жити як люди. Дайте нам зерно, а навіть піщана земля в тіні Чорнобиля з працею людських рук зародить. Я говорила, сміялася, спілкувалася на всіх рівнях, весь час думаючи, чому такі різні прошарки, чому так мало правдивого спілкування у демократичній Україні. Більшовики знищили мову політичного спілку вання, обезцінили поняття, на яких ми будуємо свої суспільні відносини. Демократизм, громадська відпо відальність, пошана праці іншого, рівноправність — це в контексті близького минулого звучить шабльон- но і порожньо. А вулиця Народич не шабльонна —вона просто порожня. Знана зі своєї розважливости та раціональности, в Народичах я, не думаючи, напилася води з криниці, і то з цинкового відра. У зворотній дорозі ми стали в зеленому Поліському лісі, у зелених радіяцій- них водах. Пили цілющий чай Тамари Мандебури. Тим разом він мене не врятував. Я прохворіла два тижні, потому сміялися — чорнобильська ґрипа. А може нерви не витримали людського повсякдення? Мені було незручно слухати часті слова захоп лення українців, мовляв, як я, американка, даю собі раду в тяжких умовах життя на Україні. Моє життя важке, пані Тамаро? 8 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 1994 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
