Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Проф. ОМЕЛЯН ПРІЦАК ЧОМУ Я ВИБРАВ ТЕМУ: ПОХОДЖЕННЯ РУСИ? (Слово під час офіційного вручення нагороди з Фонду ім. Лесі і Петра Ковалевих 5-го березня 1983 р.) Мене просили розказати, чому саме я вибрав собі за тему походження Руси. Правду кажучи, це питання дуже пов’язане з моїм особистим життям. Я народився у квітні 1919 р. у центрі галицької шляхти (родина Мами) в Луці біля Самбора, як вільний громадянин західньо-україн- ської Народньої Республіки. (Я тим дуже горджуся — але тоді я ще того не знав). Мій батько загинув у Визвольних змаганнях у вересні 1919 р.) мені тоді ще не скінчилося півроку, і моя мати рік пізніше вийшла вдруге заміж і переселилася з чоловіком до Терно поля, де я виростав. Мої батьки стратили усе у Виз вольній війні, зневірилися в українській справі і вирі шили, що я повинен мати краще життя. Тому мене виховували як поляка, посилали до польських шкіл і т.д. Коли мені було 10 років (тоді я був у другій клясі гімназії) почалися розрухи і відома пацифікація. Новий учитель фізики (у ті часи я мав два улюблені предмети: фізика — зацікавлення одідичив по батькові — та історія.) польський шовініст вибрав мене жертвою своїх антиукраїнських злосливостей, хоч я, тоді один тільки українець у польській гімна зії, навіть не знав що таке Україна. Мій вітчим слідкував уважно за моєю лектурою, а спеціяльно пильнував, щоб я не приносив україн- Prof.Omeljan Pritsak, speaking during the award cerem ony of the L and P. Kowaliv Foundation. ських книжок. Про Україну я знав тільки з уривків розмов моєї мами з своїми подругами; мене дуже інтригувало, що Україна ’’вибухає” (розмови моєї мами починалися словами ”як вибухла Україна” ... і П родовж ення на оборот і Д окінчений: СЛОВО ПІД ЧАС походження Руси постала в нього, коли він читав 3- ій (здається) том історії Грушевського, який щойно тоді появився. Рік був 1934. Якщо додати ще один рік, то ми побачимо, що на ці теми він почав думати рівно півстоліття тому. Хто з нас може похвалитися доживши навіть до заслуженого, але неприємного віку ’’шіст десятника”, що він вів себе цілеспрямовано в своєму науковому (та й іншому) житті принаймні 10 чи 15 років? З історичних мабуть причин багатьом нам бракує такої послідовности і цілеспрямованости. Не можу сказати, що нема таких вчених, які мали б одну мету діяльности впродовж 50 років, але є їх дуже мало. В цій хвилині мені приходить на думку тільки одне прізвище людини, яка з якогось Божого надхнення рішила про свою майбутню діяльність і створила по суті кажучи, тільки один багатотомний твір — а це Ґібон... Історик 18 ст., який в своїй трохи більше ніж 6-ти сторінковій автобіографії — ми, Омеляне, надіємося, що ти свою ще будеш писати — згадує про цей момент, коли в нього постала ідея написати про упадок римської імперії і в наслідок чого появився один з трьох чи чотирьох великих творів західньої історіографії. Правду кажучи, Омелянова послідовність є трохи ліпша ніж Ґібонова тому, що Ґібон писав одну сторінку денно (від 6-ої до 12-ої, після чого грав у карти), а Омелян відійшовши від суто українських проблем на якихось 20 чи більше років повернувся до України, знаючи, що до неї він повернеться через подорож по центральній Азії і по Степу. Україн ський Гарвардський Інститут є додатковим доказом його послідовности і його динамізму. Отже він є взірцем нам науковцям і цілому нашому суспільству, бо він зумів не забути про свою мету визначену ним майже 50 років тому. Остання моя заувага стосується одного з критеріїв для нада вання нагород ім. Ковалевих, в листуванні яких за значено, що твір повинен мати позитивне держав ницьке наставлення. На перший погляд в ’’Походження Руси” дер жавницького наставлення небагато. Але коли ми собі з’ясуємо, що держава це не тільки уряд, армія і поліція, а що це є стратифіковане і зрізничковане суспільство, яке має спеціяльну ’’клясу жерців”, які забезпечують послідовність існування цього суспіль ства і є необхідним елементом кожної держави — то зрозуміємо, що без висококваліфікованих носіїв і аналітиків традицій держави не буває. І тому, як людина, яка претендує на належність до такої ’’кляси жерців”, я хочу закінчити подякою Омелянові, який є ’’архижрець” нашої сучасности, за те, що він вивів нас на шлях до державности. Проф. Омелян Пріцак — виголошує доповідь під час оф іцій ного вручення нагород з Ф онду ім. Л. і П. Ковалевих
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
