Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
після тих слів мене звичайно випрошували з кім нати). Але у своїх фізичних і хемічних книжках я та кого вибухового матеріялу не знайшов. Справа смерти мого батька була довго табу. Я вже навіть став підозрівати, що в мене не було батька. А коли з різних заслуханих уривків я мусів прийти до пересвідчення, що мій батько був заму чений у польському полоні в Бересті Литовському — я уперше опинився перед парадоксальною ситуа цією: я поляк, отже як то можливо, що мій батько, який мусів би бути теж поляк, загинув у польському полоні! Після багатьох дальших змагань з парадоксами, малих і великих відкрить та переживань на тринад цятому році свого життя, я остаточно оформив мою українську національну свідомість у приватній тай- ній церемонії (в якій я був єдиним учасником). 7. 4. 1932 р. я виписав великими буквами — наслідуючи Міцкевича: Ніс obi it E m il, n a tu s est Omeljan! Тоді теж я розпрощався навіки з фізикою, щоб цілком присвя титися історії, яка єдина зможе мені відкрити мої коріння. Я почав таємно вивчати українську літе ратурну мову і з великими труднощами мені вдалося купувати і приносити додому книжки, головно спо мини із Визвольних змагань — причини смерти мого батька. Моя ’’конспірація” скінчилася на початку 1934 p., коли помер мій вітчим. Тоді теж я мав нагоду купити декілька томів великої ’’Історії Украіни-Ру- си” Михайла Грушевського, тепер патрона моєї ка- тедри в Гарварді. Мене полонив перший том, а зокрема розділи про початки Руської держави та екскурс про нор манську теорію. Зарядженням долі я студіював оці справи у 1934 p., в році смерти Грушевського. Мені було тоді 15 років, і я (як я тепер бачу ретроспективно) вже почав цілком серйозно входи ти у методологію наукового досліду. Почав теж ціка витися теорією історичного пізнання, яка мене і досі все ще займає. Твір Грушевського став моєю на стільною книгою, але не вдоволяв мене у деяких пунктах. Поперше я не розумів, чому замість пов’язання початків історії Руси із всесвітнім розвитком, Гру- шевський надавав рішальне значення археології. Подруге, мене вражало його нерівне ставлення до джерел: Грушевський добре знав і читав в оригіналі грецькі та латинські джерела, але східні джерела (арабо-перські), так важливі для питання початку Руси, вживав з другої, а той третьої руки. Врешті — історія українського степу в той час, як і пізніше, була дуже пов’язана з усім євразійським степом та його творами — кочовими імперіями. А їх Грушевський трактував, як щось другорядне, при падкове. Я ж не міг зрозуміти, як можна встановити початки політичного життя в Русі-Україні не вивчив ши проблем Хозарського каганату. Тому я вирішив спеціялізуватися в іс л а м с ь к ій філології, тюркології, алтаїстиці та в історії євразій ського степу. Виписав собі підручники з Німеччини та почав самотужки вивчати арабську, перську та турецьку і інші мови. У мої університетські роки (а я їх почав у 1936 р. у Львові) я паралельно студіював історію та сходо знавство, хоч не раз концентрації мінялися. Після війни, коли я поновив свої студії, а опісля став викладачем (від 1948 р.) мене на яких двадцять років майже цілком полонили проблеми алтайської та тюркської філології. Вони стали моїми улюбле ними предметами досліду, і я їм віддавав майже усі свої сили. До того причинилася ще зневіра в історії як науці (як результат надужиття історії пропаганда ми у часи війни і першій декаді після неї), і я шукав за спокоєння своїх наукових гонів у структуральній лін гвістиці та застосування її методів до тюркології та ал- таїстики. Але через деякий час я почав стосувати досвід здобутий у лінгвістиці до історичного пізнання. Почав творити свою теорію історії, на більше науко вих принципах. І в 1965 р. я зробив знову історію, в першу чергу історію України, центром моїх дослідів, уважаючи, що час Mo'ix”Lehr und Wanderjahre” закін чився, і я повинен повернутися до своїх початків. Це значило, що в першу чергу я присвячуся зно ву питанню початків Руси. Три обставини дещо гальмували мої досліди: По- перше вже у 1967 р. я включився у справу створення українського наукового центру в Америці — Гар вардський проект, який роками забирав мені майже весь час. Подруге, в тому самому 1967 році я зрозумів, що для того, щоб вивчити як слід моє питання по ходження Руси я мушу вивчити староісляндську мову та здобути собі можливість читати наукову літера туру у всіх п’яти скандинавських мовах. Потретє моє перевтомлення надто великим на вантаженням спричинило кілька захворінь та опера цій, між ними операцію серця. Все таки протягом років 1965—1980 я написав усі шість томів (правда вони у різному стані готовости) а у 1981 р. появився перший том, який жюрі наукових нагород Союзу Українок признало гідним нагороди. Проблеми походження якого б там не було на роду нагадують проблему походження конкретної людини. Так як людина в час свого народження, а то і протягом декількох років свого життя не має ще зрі- лости, щоб сприймати і пам’ятати, що діється з нею, так само і нарід у часи свого формування не має пам’яті. Трагедія в тому, що коли людина-народ до зріває, щоб розуміти і сприймати своє минуле, вона, людина чи народ, уже є у більш-менш заавансова ному віці, і тоді справа початку так само загадкова для них, як і для дослідників. Якщо я знаю коли я народився, то тільки тому, що в час мого народження існувала вже система нотування народин. Крім того, ті, що були при моє му народженні, мати, батько, дід, та інші, були вже спроможні приймати і пам’ятати і те що бачили, оповідали. Ми тут приходимо до пункту, де основ ною є роля очевидця, свідка події. Уявім собі, що моя мати рано вмерла, а свідками моїх перших років були китайці, які не знали нашої мови. Щоб довідатися Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
