Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НА НАС ГЛЯДИТЬ УКРАЇНА! Містимо побіч листа з України. Він написаний справді ”солов’їною” українською мовою. Але не тільки в тому його значіння і чар. Це наче відповідь усім песимістам, що стратили надію, це доказ що "народ мій є, народ мій завжди буде". Але там т еж перебільшена похвала для нас і наших дітей за те, що вони плекають нашу мову. Така похвала не тільки тішить, вона зобов’язує. Зрозуміло, що людям, які виросли ( постійно перебувають в англомовному оточенні легше говорити англійською мовою, але радісним фактом є, що зусрічаємо щораз частіше молодих, які свідомо намагаються вживати української мови в товариських зустрічах чи на зборах (прикладом може бути 104-ий Відділ СУА), а навіть постанов ляють дома гворити по-українськи, хоч досі легше їм було вживати англійської мови. Коли в Европі кожна людина молодшого віку володіє принаймні двома мовами то і молодь в Америці стати на це, вона ж кмітлива і здібна! ЛИСТ ДО МАТЕРІ Матусю моя люба! Гряде ’’День Матері”, який у травні відзначує ввесь західній світ. І я в ньому. І я з мільйонами дітей спішу у той день до Тебе, щоб склонити голову перед Твоєю ласкою і опікою, якими Ти оточувала мене в моєму дитинстві і юнацтві. Спішу тільки листовно, бо й я вже матір’ю, а моя дитина саме видужує в шпиталі. Але думками я дуже близько Тебе, я ясно освідомлюю Твою любов до мене, Твоє піклування, Твою відповідальність за мене, коли ми приїхали у цей новий світ. Я немовлям ще була тоді. Але вихована і вивчена вже тут, я людина двох світів: українського і американського. Погодити їх не було мені легко. Коли у наш город зайшли сусідські діти і говорили до мене іншою мовою, я втекла до хати і сказала: — Вони дурні, не вміють говорити! — А потім прийшла українсько-американська школа. Одні діти говорили так як і я, інші як сусідські Діти. А я не знала чому... Аж згодом я почала освідомлювати щось подвійне. І довго треба було Тобі пояснювати мені, чому це так. Однієї суботи зранку, Ти, Мамо, одягнула мене і сказала: — Підемо до школи! — Я була здивована. Чому в суботу до школи? Адже інші діти того дня дома. Тато вже запустив авто і ми всі поїхали до тої школи. Ти була там учителькою. І такі то були в нас суботи. По кількох роках я вже почала приза- думуватися: — Пощо те все???? — Чому я маю ходити в ПИШЕ СІЛЬСЬКИЙ УЧИТЕЛЬ З УКРАЇНИ Уривок з листа до знайомого в США, 1983 р. Зараз у нас весна. Сніг зійшов, Дніпро без льоду. Однак дерева тільки-тільки набрунькуються. Мені надзвичайно приємно було дізнатися, відчути, що українці на американському конти ненті бережуть свою мову і культуру, свої звичаї і національні традиції. Радісно також усвідомлю вати, що в США наші люди шанують пам’ять батька української літератури Тараса Шевченка. Воістину, як писав сам Шевченко, не вмирає душа наша. Частенько заходить до мене мій приятель [ .... ] з яким проводимо дозвілля, допомагаємо один одному, якщо в цьому виникає потреба.Шаную його за нестандартне мислення, за його сміливі думки; за те, що ці думки він не боїться висловлювати хоч це йому інколи шкодить. Маючи перед собою таких людей, віриться, що наш нарід ніколи не втратить свого обличчя. суботу до школи? Я бунтувалась. — Чому Ти, Мамо, там вчиш. Адже ж Ти працювала у фабриці 5 днів у тижні, вела хатнє господарство, вечорами виправляла шкільні задачі, готувала свої лекції, часом помагала й мені готовитись до українознавчої школи, а крім цього не раз вечорами возила мене до Пласту, на лекції танків (коли тато їхав на засідання)... Те коштувало Тебе багато зусилля, витри- валости... І одного разу я поставила Тобі питання: — Чому робиш все те! Адже ж це межує вже з посвятою... І Ти мені, Мамо, відповіла: — Тому, дитино, щоб показати тобі, що ти не якась зайда у цю багату країну, що прийшла з якоїсь мало знаної країни, щоб заробити грошей і добре жити.Ти вийшла з країни гарної і багатої, країни, яка має довгу, хоч і сумну історію, сповнену героїзму своїх синів і дочок, країни, яка має багатотисячну культуру, яку ти мусиш вивчити власне в українській школі, культуру, якою ти повинна пишатися і її про довжувати тут, на не-українській землі, коли в Україні їй обтинають крила. А знаючи вартості своєї української культури, на її основі творити нові вартості цієї країни, інформувати своє довкілля про свій далекий край. А знаючи своє коріння — українське походження цікавитися сучасним України і помагати їй у змаганні до кращої долі. І ще одне дуже важне, дитино: відомості про твій далекий рідний Край і твоїх предків збагатять твою духовість, закорінену в тобі твоїми батьками і скріплять в тобі самопочуття твоєї ідентичности... Так мовила Ти мені!... Матусю моя дорога! Будучи вже сама матір’ю, в мене постає питання: Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
