Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НА НАС ГЛЯДИТЬ УКРАЇНА! Містимо побіч листа з України. Він написаний справді ”солов’їною” українською мовою. Але не тільки в тому його значіння і чар. Це наче відповідь усім песимістам, що стратили надію, це доказ що "народ мій є, народ мій завжди буде". Але там т еж перебільшена похвала для нас і наших дітей за те, що вони плекають нашу мову. Така похвала не тільки тішить, вона зобов’язує. Зрозуміло, що людям, які виросли ( постійно перебувають в англомовному оточенні легше говорити англійською мовою, але радісним фактом є, що зусрічаємо щораз частіше молодих, які свідомо намагаються вживати української мови в товариських зустрічах чи на зборах (прикладом може бути 104-ий Відділ СУА), а навіть постанов ляють дома гворити по-українськи, хоч досі легше їм було вживати англійської мови. Коли в Европі кожна людина молодшого віку володіє принаймні двома мовами то і молодь в Америці стати на це, вона ж кмітлива і здібна! ЛИСТ ДО МАТЕРІ Матусю моя люба! Гряде ’’День Матері”, який у травні відзначує ввесь західній світ. І я в ньому. І я з мільйонами дітей спішу у той день до Тебе, щоб склонити голову перед Твоєю ласкою і опікою, якими Ти оточувала мене в моєму дитинстві і юнацтві. Спішу тільки листовно, бо й я вже матір’ю, а моя дитина саме видужує в шпиталі. Але думками я дуже близько Тебе, я ясно освідомлюю Твою любов до мене, Твоє піклування, Твою відповідальність за мене, коли ми приїхали у цей новий світ. Я немовлям ще була тоді. Але вихована і вивчена вже тут, я людина двох світів: українського і американського. Погодити їх не було мені легко. Коли у наш город зайшли сусідські діти і говорили до мене іншою мовою, я втекла до хати і сказала: — Вони дурні, не вміють говорити! — А потім прийшла українсько-американська школа. Одні діти говорили так як і я, інші як сусідські Діти. А я не знала чому... Аж згодом я почала освідомлювати щось подвійне. І довго треба було Тобі пояснювати мені, чому це так. Однієї суботи зранку, Ти, Мамо, одягнула мене і сказала: — Підемо до школи! — Я була здивована. Чому в суботу до школи? Адже інші діти того дня дома. Тато вже запустив авто і ми всі поїхали до тої школи. Ти була там учителькою. І такі то були в нас суботи. По кількох роках я вже почала приза- думуватися: — Пощо те все???? — Чому я маю ходити в ПИШЕ СІЛЬСЬКИЙ УЧИТЕЛЬ З УКРАЇНИ Уривок з листа до знайомого в США, 1983 р. Зараз у нас весна. Сніг зійшов, Дніпро без льоду. Однак дерева тільки-тільки набрунькуються. Мені надзвичайно приємно було дізнатися, відчути, що українці на американському конти ненті бережуть свою мову і культуру, свої звичаї і національні традиції. Радісно також усвідомлю вати, що в США наші люди шанують пам’ять батька української літератури Тараса Шевченка. Воістину, як писав сам Шевченко, не вмирає душа наша. Частенько заходить до мене мій приятель [ .... ] з яким проводимо дозвілля, допомагаємо один одному, якщо в цьому виникає потреба.Шаную його за нестандартне мислення, за його сміливі думки; за те, що ці думки він не боїться висловлювати хоч це йому інколи шкодить. Маючи перед собою таких людей, віриться, що наш нарід ніколи не втратить свого обличчя. суботу до школи? Я бунтувалась. — Чому Ти, Мамо, там вчиш. Адже ж Ти працювала у фабриці 5 днів у тижні, вела хатнє господарство, вечорами виправляла шкільні задачі, готувала свої лекції, часом помагала й мені готовитись до українознавчої школи, а крім цього не раз вечорами возила мене до Пласту, на лекції танків (коли тато їхав на засідання)... Те коштувало Тебе багато зусилля, витри- валости... І одного разу я поставила Тобі питання: — Чому робиш все те! Адже ж це межує вже з посвятою... І Ти мені, Мамо, відповіла: — Тому, дитино, щоб показати тобі, що ти не якась зайда у цю багату країну, що прийшла з якоїсь мало знаної країни, щоб заробити грошей і добре жити.Ти вийшла з країни гарної і багатої, країни, яка має довгу, хоч і сумну історію, сповнену героїзму своїх синів і дочок, країни, яка має багатотисячну культуру, яку ти мусиш вивчити власне в українській школі, культуру, якою ти повинна пишатися і її про довжувати тут, на не-українській землі, коли в Україні їй обтинають крила. А знаючи вартості своєї української культури, на її основі творити нові вартості цієї країни, інформувати своє довкілля про свій далекий край. А знаючи своє коріння — українське походження цікавитися сучасним України і помагати їй у змаганні до кращої долі. І ще одне дуже важне, дитино: відомості про твій далекий рідний Край і твоїх предків збагатять твою духовість, закорінену в тобі твоїми батьками і скріплять в тобі самопочуття твоєї ідентичности... Так мовила Ти мені!... Матусю моя дорога! Будучи вже сама матір’ю, в мене постає питання: Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
