Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВОЯЦЬКИМ ФОТОАЛЬБОМ Улянка лю бить часто приглядатися ф отограф іям, що зібрані у великому, родинному альбомі; він лежить, прекрасно оправлений, на столику, в вітальні. Особливо цікавлять її знімки з Р ідного Краю. Як закопається вона поміж ці ф отограф ії, тоді вже її питанням немає кінця. — Мамо, а це Львів? — Так, дитинко, — відповідає мати, — це наш Львів. Твоє родинне місто. Ось вулиця і дім, у яком у ми жили п ’ятнадцять років... А там далі, бачиш, Високий Замок? — Де ж той замок? Я бачу тільки гору. — О тож на тій горі стояв колись-давно у к р іп лений замок, а в ньому жили укр аїнські князі, що були володарями міста і всього князівства. — Ага! А це мій д ід о такий вояк! — Так, твій д ід о був старш ина У країнської Галицької Арм ії і в листопаді 1918-го р о ку воював із поляками за твоє рідне м істо ...Т утв ін і с то їть,з іншими старшинами, під Народним Домом. — А яка на ньому уніф орма? Українська?.. — Ні, австрійська. Тоді ще наше військо не мало своїх одностроїв і носило чужі. — А д яд ько М икола має українську? — Так, д яд ько М икола був Січовий С трілець і бився з большевиками за стол ицю України, Золото верхий Київ. — Він має таку шапку, як козаки носили?.. — Так. Бо ми всі — ко зац ького роду... В альбомі були ще ф отограф ії інш их вояків: ось Улянин тато і два молодш і дядьки, Василь і Тарас, в одностроях У кр аїнської Дивізії. Всі три рослі, стрункі, од ностр ої на них новенькі, з д о б р ого сукна, дуж е їм до лиця. Уляна дуж е лю бить ці знім ки, особливо ж батькову, бо вона — з усіх найкраща! Та Уляна завжди дивувалася, як гляділа, бувало, на ф ото дядька Остапа, найменшого маминого брата, який не поїхав на еміграцію , а залишився вдома. Вона не раз чула, як у хаті говорили, що нібито й д яд ько Остап служив у якійсь армії, але чому ж тод і він так не п о -в о я ц ь к о м у о д я гн е н и й ? .. З а м іс т ь га р н о го , бл искучо го о д н о стр о ю з відзнаками — на ньому зношена, цивільна одежа, великі чоботи і каш кетка на голові, а озброєний тільки великою пістолею... Улянка просила раз батька, щоб пояснив їй, чому д яд ько Остап так одягнений. Б атько пояснив їй загадку: Д о н еч ко моя, сказав, — хоч на дядько ві Остапові невояцька одежа, але він найкращ ий вояк з нас усіх... Він — боєць У кр аїнської П овстанської Армії. /в. Керницький ЯК ДИТИНОЮ, БУВАЛО Як д итиною , бувало, упаду собі на лихо, то хоч в серце біль доходив, я собі вставала тихо. «Що, болить?» — мене питали, але я не признавалась — я була малою горда, — щоб не плакать, я сміялась. Леся Українка Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
