Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
дуже втішився, бо мав нагоду показати своє знання української історії — чи радше майбутности. Перше, хлопець сказав князеві, що його тризуб залишився державним гербом, що прапор є синьо-жовтий і Русь у майбутньому буде називатися Україна. Андрійко також розказав про незгоду між синами князя після його смерти, про славу козаччини та про москалів Князь усе пильно вислухав — часом зі сльозами в очах. Вкінці князь подякував Андрійкові і порадив йому вертатися, бо ті двері можуть зникнути. Попрощавшись, він вернувся в те саме місце, де він впав у воду. Андрійко стояв безрадно у воді і не знав, що далі робити. Аж раптом його хтось так колосок Українська народна казка Жило-було двоє мишенят Круть і Верть та півник. Мишенята тільки й знали, що співали та танцю вали, крутились та танцювали, крутились та вертілись. А півник, тільки починло світати, схоплювався, спочатку всіх піснею будив, а потім брався за роботу. Одного разу замітав півник подвір’я і побачив на землі пшеничний колосок. — Круть, Верть! — покликав півник. — Гляньте, що я знайшов! Прибігли мишенята та й кажуть: — Його треба обмолотити і з зерна в млині борошна намолоти. — А хто це зробить? — спитав півник. — Тільки не я! — закричав Круть. — Добре, я сам зроблб, — сказав півник. Повернувся півник з млина, кличе мишенят: — Сюди, Круть, сюди, Верть! Я борошно приніс. Прибігли мишенята, дивляться, вихваляють: — От так півник! От так молодець! Тепер треба тісто замісити та пироги пкти. — Хто буде місити? — спитав півник. А мишенята знову своє. — Тільки не я! — запищав Круть. — Тільки не я! — запищав Верть. Подумав, подумав півник та й каже: — Мабуть, мене доведеться. Замісив він тісто, наносив дров, затопив піч і спік у печі пироги. Поклав він пироги на стіл, а мишенята сильно штовхнув, що він впав на дно ріки. Він старався стати на рівні ноги — йому шуміло в голові, перед очима -блистіли зірки. Коли вкінці відкрив очі, він знову був у тунелі. Довго не надумувався Андрійко і порачкував в напрямі денного світла. За хвилину він знову спинився біля дверей і вийшов надвір. А двері з олосним грюком зачинилися і зникли. Скільки разів Андрійко не ходив в те саме місце, іін ніколи вже не знайшов тих дверей. А про свою пригоду Андрійко нікому не розказував — бо хто б повірив? МАРКО ЯКУБОВИЧ тут як тут. І кликати їх не довелося. — Ох, і голодний я! — пищить Круть. — Ох, і їсти мені хочеться! — пищить Верть. Та й швидше сіли за стіл. А півник ім каже: — Підождіть! Ви спочатку скажіть мені: хто знайшов колосок? — Ти знайшов! — голосно закричали мишенята. — А хто колосок обмолотив та зерно у млин поніс? — Теж ти, — тихо відповіли Круть і Верть. — А тісто хто міив? Дрова носив? Піч топив? Пироги хто пік? — Все ти... Все ти, — ледве пропищали мишенята. — А ви що робили? Нічого сказати мишенятам. Стали Круть і Верть вилазити з-за стола, а півник їх і не затримує. Нема за що таких ледарів пирогами пригощати.
Page load link
Go to Top