Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ПАМ’ЯТІ Д-Р. СТЕФАНІЇ КОРЕНЕЦЬ П ізно ввечорі дня 24 груд ня 1977 р. долетіла д о мене неправдоподібна, неймовірна неможлива вістка: Стефа не живе! Зам кнувш ись у своїй кім наті та д ум аю чи і ще раз пере д ум ую чи цю страш ну вістку, я стала пригадувати наше спільне минуле, наші взаємини у Львові ще, а дальш е у ш ир оком у світі. Неначе на ф ільмовій ленті пересувались перед очима одна за о д н о ю картини...VIII кл. Ми, учениці гім н а зії сс Василіянок у Львові. Стефа с идить близько мене. В ход ить пр оф е сор л а ти н с ь ко ї мови. Віднотувавши в д е н н и ку непр исутніх, витягає нотес і п ід х о д и ть до наш ого ряду лавок. Буде питати. Я кось треба протидіяти. І Стефа починає "д и с к у с ію ” з проф есором , за нею Іцька, а далі тема вичерпується. Т о д і Стеф а тор ка є мене за плече: — Скаж и щось тепер, ти! — Д и скусія з проф есором продовж ується, двадцять хвилин проминуло, нотес л еж ить уж е на катедрі, а ми пере ход им о до нової лекції. Кляса урятована!... Я кось о д н о го дня каж е мені Маруха: — Ти пластунка? (Я була новою ученицею в цій ш колі). — Так — — Ми приймемо тебе до наш ого гуртка, внеси прохання, а в суботу полкові сход ини — Велика "ауля" в гім н а зії сс В асиліянок при вул. С упін- сько го . Всі пл астунки в повних о д ностро ях з ’явились на зб ірку. В ход ить полкова старшина, яку веде полковниця — Стефа. С ерйозний вираз обличчя, зосередж ена увага. Звіти гур тко вих про чисельний стан, і приязний погл яд Стефи у мій бік Склавши матуру, ми вписались на укр а їн ськи й таємний університет, Стефа на медицину, а я на ф іл о соф ію . Крім наших обов’язкових зайнять ми брали участь у праці в Кл ю бі старш их пластунів, які мали свою д о м ів ку в д ом і проф. Кирила С туд ин сько го , де й мешкали П-ство Коренці. О дного разу після сход ин Стефа запросила мене до себе. Д звіно к, двері від чинились і в них станула молода з обличчя пані з білим як м о л око волоссям і чорним и живими очима. Була од ягнута у фіолетовий ко стю м і такий же капе л ю х, що так гарно вирізнял ись на тлі її сивого овлосся. Ми познайом ились з м а тір'ю Стефи п. О л ьгою Коренець. — Я йду на засідання Ж ін о чо ї Громади, сказала п. Ольга, татусьо пішов на засідання Головної Управи Рідної Ш коли, погости товариш ку і говоріть собі досхочу, ніхто не буде вам переш кодж ати, бо Гандзя вчиться, а Марта бавиться лялькою . — Ми увійшли д о кім нати Стефи, в игідн о ро зсілись на отомані, напроти я ко ї висіло велике дзеркало, та раз-у-раз огляда ю чи себе в ньому, розвели наші розмови, що не ра-два заторкували і "се рд ечні" справи... Це були розмови вісім надцятьлітніх, що йшли у світ здобувати життя... Були довші і коро тш і перерви у моїх взаєм овідносинах зі С теф ою і взагалі з дом ом п-тва Корейців. Стефа виїхала на с т у д ії д о Ґрацу, а я виїхала зі Львова. З устр іл ись ми аж за кіл ь ка років, кол и Стефа д о к ін ч у вала свої медичні с т у д ії на Л ьвівськом у університеті, а я студію вала гум аністику. Ми зустрічались не д уж е часто, бо Стефа кр ім навчання буда зайнята та ко ж працею в україн ській с туд е нтській м едичній громаді, де виконувала різні тимчасові доручення. А потім знову довша перерва. Я виїхала на учител ьську посаду д о гім назії Р ідної Ш коли в Тернополі. З устр іл ись ми аж у початках 30-тих років. Стефа була вже л іка р к о ю і спеціялізувалась у педіятрії. А ще за рік-два, коли я вже по стійн о замешкала у Львові, повертаю чись о д н о го разу додо м у, заприм ітила на о го р о ж і с у с ід н ь о го від нас д о м у таблицю : "Л іка р -сп е ц ія л іст д итячих нед уг д -р Степан ія Коренець” . Наші взаємини затіснились. Майже щодень ми від відували одна одну. Іноді відбувались м іж нами гострі д и с ку с ії на теми суспільні, політичні, ну і особисті, тепер уже з уча стю Гандзі, м агістра ф армації і Марти, студе нтки права. Кож на з нас була окрем им світом, але в од н о м у ми всі згодж увались: у питанні вкл ад у м о лод ого п о ко л іння в гр о м а д ську працю. Таке цілеспрямовання у трьо х сестер було успадковане в більш ій, або меншій мірі по їхніх батьках. О дного разу я не застала Стефи дома. — Стефця має сь о го д н і д и ж у р в "П ор ад ні Матері і Д ити н и " — заявила її мати. Товариство У кр а їн ськи х Л ікарів,
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
