Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
якого вона є членом обслуговує цю установу по громад ській ліній, і сьогодні черга Стефці. — Але за день-два Стефи знову не було дома. — А де Стефа сьогодні? — запитала я — — О, сьогодні Стефа "спортовка” — каже Гандзя. Чергує в "Спортовій Порадні”. Відбудуться лещетарські змагання в Славську, треба перевірити спортовців і видати посвідки здоров'я. І такі чергування відбувала Стефа не один і не два рази. Одного разу ми вибрались зі Стефою до театру. Всідаючи до трамваю, я завважила в її руках невелику зелену "лікарську" валізочку, яку вона звичайно зі собою носила. — А пощо тобі, Стефо, ця валізочка у театрі? — Стефа здивовано поглянула на мене. — Бо лікар є лікарем в кожній порі дня і ночі. — Ішла "Тоска" На перерві по першому акті перед завісу вийшов хтось із театрального персоналу і запитав: — Чи є лікар на залі? Прошу негайно за лаштунки. — Стефа встала і зникла за завісою. Повернулась аж на четвертий акт. Літом у 1939 р. ми зустрілись у Ямному в пансіоні учителів середніх шкіл "Маковиці”, де вона виконувала обов’язки лікаря. Не надто часто можна було бачити її над Прутом, на головній пляжі. Частіше осмалювалась на сонці (яке любила понад усе) на невеличкій полянці біля самого пансіону. — Чому ти, Стефо, вибрала собі таке якраз місце для соняшних купелів? — Бачиш, пляжа є далі. В разі наглого випадку, заки знайдуть мене на пляжі і заки я зможу прийти на місце, промине якийсь час, а тут я маю домовлення з адмі ністрацією, і вистачить вийти на балькон і кликнути "Гей- гу”, і я є за 3 хвилини на місці. — А потім прийшла друга світова війна. Не один згадує лікарку Стефу Коренець, яка завжди була готова нести лікарську і громадську допомогу, всім тим, хто її в тих незвичних обставинах потребував. Ми зустрічались часто, обмінювались новинами та снували часом реальні, чи нереальні пляни про нероз- гадне майбутнє всіх нас. Якось раз у Німеччині, у Берхтесґадені ми вибрались невеличкою групою в гори. На низах цвіли вже дерева, але гори були ще в снігу. Ми не встигли повернутись вже того самого дня до табору і заночували в гірськім схоронищі. Гандзя пригадала собі, що її залізничий квиток до Мюнхену тратить свою важність того самого дня. І тому поверта ючись до табору, де. ми мешкали, вона прямо пішла до най ближчої залізничої станції продовжити квиток. При входовій таборовій брамі ми зустріли Стефу. — А де Гандзя? — Пішла на залізничу станцію продовжити квиток — — Ти говориш мені неправду з Ганькою щось притра- пилося, певно випадок — Очі її побільшились, зробились неспокійними, а її допитливий погляд раз-у-раз просувався по наших обличчях. І свої запитання так довго повторювала аж доки не побачила Гандзі, як верталася до табору. і несподівано ми всі опинились в Америці. Наші зустрічі стали рідкими, бо поміж нами лежала віддаль соток миль. А все ж таки хоч і рідко ми зустрічались. Тоді Стефа оповідала мені з запалом, як то вони, перші лікарі, які прибули по Другій світовій війні до Америки, організу вали Товариство Українських Лікарів, про його цілі і завдання та про свою участь у ньому. Не раз, згадувала й свої пляни. Здійснились вони? Багато людських задумів розсипається по дорозі життя... Востаннє ми бачились восени 1976р. Стефа була повна енергії, виглядала добре. Прощаючись, стояла довше, ніж звичайно, у вхідних дверях і дивилась мені у слід ..... Ні коли не любила писати, але недовго до своєї останньої подорожі написала мені довгого листа, описувала своє перебування в Римі, Німеччині, просила заїхати: "У нас по смерті Мамусі СУМНО ..... але поговоримо ....... " Лента спогадів уривається. Відійшла українська лікарка, яка за кожних обставин і в кожній хвилині несла лікарську допомогу кожному, хто найшовсь на межі життя, маючи на думці одне, і тільки од не рятувати ЛЮДИНУ. Відійшла лікарка, яка виказувала зрозуміння для суспільних потреб свого народу і в міру своїх можливостей віддавала їм вільний час. Відійшла дочка і сестра відомої на терені Львова української родини. Мала вона глибоке розуміння родинних проблем і обов'язків і їм присвятила останні роки свого життя. Тому залишила у всіх, хто її знав, глибокий жаль. Фалина Любинецька ДОКІНЧЕННЯ: ТАЄМНИЦІ — ЗАГА Д КИ З ЕМ Л І Тепер є що дати нашим дітям, як лектуру про українську культуру й історію в приступній формі". Ця праця знайде собі поважне місце серед творів з історії культури, так само красного письменства. Наші покоління можуть бути вдячні Докії Гуменній за колосальний труд (вивчення і зібрання літературних джерел виклад їх у сприймальній літературній формі і саме видання,) а також поборення всяких перешкод,навіть уже в процесі друкування. Назва твору цілком виправдана. Серпень 1977 Лада Горпиця Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
