Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
І НАГОРОДА ЗА ВІРШ В КОНКУРСІ ’’ХТО МИ І ЧИЇ МИ ДІТИ” УКРАЇНА Україна — це чарівне слово з усіх слів, Де я чула з уст моїх батьків. Україна — це чудові гори, ріки і поля, Де так гарно й весело дітвора співа. Україна — це чудові села і міста, Де цвітуть каштани, як прийде весна. Україна —це зелені полонини, карпатські долини, Де смереки й малини ростуть поміж ними. Україна — це країна вишитих ляльок, Де одну таку я знаю з читання книжок. Хоч не жила в Україні — бачила у сні, Мою лялю вишивану, Вкраїну мою. Виростаю на чужині не в своїм краю, Свою лялю вишивану все берд до сну. Монтреаль, 5 березня 1978 р. МАРТУСЯ. Р. БІЛИК І НАГОРОДА З ПРОЗИ В КОНКУРСІ ’’ХТО МИ І ЧИЇ МИ ДІТИ” АНДРІЙКОВА ПРИГОДА Був собі раз хлопчик, який називався Андрійко. Він дуже любив ходити по горах. Одного разу, так собі мандруючи, задумавшись він за щось зашпор тався і впав просто на ніс. Крикнувши з болю, Андрійко схопився за ніс і побачив, що ніс цілий — навіть не кривавить. Андрійко встав і почав розглядатися довкола себе. Раптом він побачив, що два кроки від нього в землі лежать великі, важкі, залізні двері. Андрійко з роду був дуже цікавий, і тому не марнуючи часу, відразу взявся відчиняти важкі двері. Андрійко довго змагався з дверима і вкінці йому вдалося їх відчинити. Відчиняючися, двері голосно заскрипіли. Хлопець поглянув і побачив тунель. Андрійка зацікавило, куди веде цей тунель і поліз в нього. Тунель був малий і Андрійкові прийшлося рачку вати. Раптом тунель скінчився і Андрійко відчув, що падає. Та поки він мав час налякатися — впав у воду. Андрійко схопився на рівні ноги і оглянувся довкола. Він побачив дивну сцену. Він стояв на краю великої ріки, в якій кілька соток людей. На берегах також було багато людей. Андрійко спитав одного хлопця, який стояв коло нього, що тут діється. А той сказав йому, що князь Володимир наказав, щоб усі кияни прийшли ось сюди над ріку Дніпро охриститися. Тих, що . не прийдуть, князь буде вважати своїми ворогами. Андрійко додумався, що він якимсь дивом попав у 988-ий рік. Це одночасно врадувало і злякало хлопця. Андрійко поборов у собі страх, почав ходити поміж людей і все точно оглядати. По якомусь часі Андрійка завважив сам князь, бо побачив, що він не був одягнутий так, як усі. Князь закликав Андрійка до себе і запитав його, хто він і що тут робить. Андрійко точно розказав князеві, як він сюди попав. Князя це дуже цікавило і він поросив, щоб він дещо розказав йому про майбутність руси. Андрійко Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top