Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
І НАГОРОДА ЗА ВІРШ В КОНКУРСІ ’’ХТО МИ І ЧИЇ МИ ДІТИ” УКРАЇНА Україна — це чарівне слово з усіх слів, Де я чула з уст моїх батьків. Україна — це чудові гори, ріки і поля, Де так гарно й весело дітвора співа. Україна — це чудові села і міста, Де цвітуть каштани, як прийде весна. Україна —це зелені полонини, карпатські долини, Де смереки й малини ростуть поміж ними. Україна — це країна вишитих ляльок, Де одну таку я знаю з читання книжок. Хоч не жила в Україні — бачила у сні, Мою лялю вишивану, Вкраїну мою. Виростаю на чужині не в своїм краю, Свою лялю вишивану все берд до сну. Монтреаль, 5 березня 1978 р. МАРТУСЯ. Р. БІЛИК І НАГОРОДА З ПРОЗИ В КОНКУРСІ ’’ХТО МИ І ЧИЇ МИ ДІТИ” АНДРІЙКОВА ПРИГОДА Був собі раз хлопчик, який називався Андрійко. Він дуже любив ходити по горах. Одного разу, так собі мандруючи, задумавшись він за щось зашпор тався і впав просто на ніс. Крикнувши з болю, Андрійко схопився за ніс і побачив, що ніс цілий — навіть не кривавить. Андрійко встав і почав розглядатися довкола себе. Раптом він побачив, що два кроки від нього в землі лежать великі, важкі, залізні двері. Андрійко з роду був дуже цікавий, і тому не марнуючи часу, відразу взявся відчиняти важкі двері. Андрійко довго змагався з дверима і вкінці йому вдалося їх відчинити. Відчиняючися, двері голосно заскрипіли. Хлопець поглянув і побачив тунель. Андрійка зацікавило, куди веде цей тунель і поліз в нього. Тунель був малий і Андрійкові прийшлося рачку вати. Раптом тунель скінчився і Андрійко відчув, що падає. Та поки він мав час налякатися — впав у воду. Андрійко схопився на рівні ноги і оглянувся довкола. Він побачив дивну сцену. Він стояв на краю великої ріки, в якій кілька соток людей. На берегах також було багато людей. Андрійко спитав одного хлопця, який стояв коло нього, що тут діється. А той сказав йому, що князь Володимир наказав, щоб усі кияни прийшли ось сюди над ріку Дніпро охриститися. Тих, що . не прийдуть, князь буде вважати своїми ворогами. Андрійко додумався, що він якимсь дивом попав у 988-ий рік. Це одночасно врадувало і злякало хлопця. Андрійко поборов у собі страх, почав ходити поміж людей і все точно оглядати. По якомусь часі Андрійка завважив сам князь, бо побачив, що він не був одягнутий так, як усі. Князь закликав Андрійка до себе і запитав його, хто він і що тут робить. Андрійко точно розказав князеві, як він сюди попав. Князя це дуже цікавило і він поросив, щоб він дещо розказав йому про майбутність руси. Андрійко Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
