Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
лійський лікар, який ненавидить комуністів, любить нашого Блаженнішого і всіх, які Блаженнішого люблять. Він вилікував мене, не взявши ні цента, лише просив поштових марок з Австралії, Нової Гвінеї і Нової Зеляндії. Отже, прошу, якщо маєте, висилайте до Риму! Хотілося б зробити приємність завзятому філятелістові і добрій людині. Біля мене, на ”вія Бочея”, мешкали: пані Орися з Мюнхену, надзвичайно вдумлива й хороша людина, і Ірця — гарне молоде дівча з певними амбіціями і горіннями. Брат її мешкав у будинку для ’’мужчин” і не мав до неї доступу, бо за брамою до ’’обителі” ще щасливо живе велика сеґреґації Забула поди витися, чи качки, гуси, кури, індики, свині й пави також підлягають цій сеґреґарції і їдять окремо. Можливо, що так! В кожному разі "рівноправ’я" тут ще не знане слово, і "женщини" все ще ходять задніми дверми до своєї їдальні і навіть тоді почу вають себе винуватими! Вітабро "Паляццо папапе" Пару днів лляв дощ, і я немогла собі простити, що не привезла зі собою ні одного светра. Але нарешті випогодилось, і ми (тобто пані Орися і я) мали щасливу нагоду поїхати з Дарією Маркусь (вибачте, що забуваю вживати титули, це вже давня моя хиба! Знаю, що пані Дарія мені простить!), отже, ми мали щасливу нагоду поїхати до Орвієто. По дорозі вступили до Вітербо, де в 1268-му році сталась цікава пригода: В "палаццо папале” (конклява, де вибирали пап) щасливо сиділо кільканадцять кардиналів і, тішу- чись життям, мали вибрати нового папу. Сиділи вони, сиділи, гасили спрагу добрим вином, кормили голод добрими стравами, які постачали їм жителі Вітербо, і — сиділи й сиділи — аж 2 роки й 8 місяців!.. І сиділи б, може донині, якби бідним жителям Вітебро не урвався, нарешті, терпець! Вони поче кали, доки почав лляти дощ і тоді, вилізши на дах, розібрали його над головами всесвятіших карди налів! І сталося чудо! Кардинали, неприємно заско- чені мокрою зливою, скоренько вибрали нового папу!.. Як жаль, що над деякими нашими промов цями не можна розібрати даху!... Катедра в Орвієто По дорозі до Орвієто ми минули шинок, де сталась інша цікава подія. (Італія — багатюща на цікаві події!): В якомусь там столітті, 13-му, чи 14-му, їхав цією дорогою італійський кардинал до Риму. А що він все мав спрагу, то й висилав поперед себе гИців до гостинниць (чи пак — шинків), щоб покуштували вони там вино, мовляв, чи варто зупинитись? Якщо було варто, гінці мали виставити на дорозі плякат (чи, може, тоді якусь собі дошку) з написом; ”Ест" тобто "Є"! В шинку біля Орвієто гінці так захопилися вином, що написали тричі "Ест! Ест! Ест!” — і карди нал уже до Риму ніколи не доїхав... Ще й тепер при вході до шинка стоїть плякат з цим написом. Ми скоро переїхали попри нього, щоб не спіткала нас доля кардинала... Орієто чудове старовинне містечко, розта шоване на вершку гори й обрамоване, здавалось недоступними скелями. В центрі, немов виме режана з мрій і дорогоцінного каменю, катедра, роботи Льоренца Майтані. Дивишся — і слів бракує. Як мережана!.. 12-го червня, в неділю в Укарїнському Като лицькому Університеті було офіцийне закінчення академічного року. Після архиєрейської Служби Божої зустріла моїх "австралійців” — п-во Цюпаків і Бучмів. Взагалі цього року українська Австралія була гідно репрезентована в Римі, і нитка подорожніх з п’ятого і Бого забутого, континенту майже не ури валась. У "Вістях з Риму" за 19 липня, в звіті з акаде мічного року 1976-1977 українського Католицького Університету ім. св. Климентія стоїть: "в червні на закінчення академічного року був літературний вечір поетеси Зої Когут з Австралії” Я не було приготована до цього вечора, тому почала його словами: "На мої бідні заокруглені плечі звалився неспо діваний тягар: ущасливити вас віршами й рефератом гідного й глибокого змісту! Щиро сказавши, я мала на думці зустріч з вами без моїх монологів, які нудять мене та ще й збуджують в мені деякі комплекси і роблять нервовою. Я хотіла чути вас, не
Page load link
Go to Top