Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ПАМ’ЯТІ Д-Р. СТЕФАНІЇ КОРЕНЕЦЬ П ізно ввечорі дня 24 груд ня 1977 р. долетіла д о мене неправдоподібна, неймовірна неможлива вістка: Стефа не живе! Зам кнувш ись у своїй кім наті та д ум аю чи і ще раз пере д ум ую чи цю страш ну вістку, я стала пригадувати наше спільне минуле, наші взаємини у Львові ще, а дальш е у ш ир оком у світі. Неначе на ф ільмовій ленті пересувались перед очима одна за о д н о ю картини...VIII кл. Ми, учениці гім н а зії сс Василіянок у Львові. Стефа с идить близько мене. В ход ить пр оф е сор л а ти н с ь ко ї мови. Віднотувавши в д е н н и ку непр исутніх, витягає нотес і п ід х о д и ть до наш ого ряду лавок. Буде питати. Я кось треба протидіяти. І Стефа починає "д и с к у с ію ” з проф есором , за нею Іцька, а далі тема вичерпується. Т о д і Стеф а тор ка є мене за плече: — Скаж и щось тепер, ти! — Д и скусія з проф есором продовж ується, двадцять хвилин проминуло, нотес л еж ить уж е на катедрі, а ми пере ход им о до нової лекції. Кляса урятована!... Я кось о д н о го дня каж е мені Маруха: — Ти пластунка? (Я була новою ученицею в цій ш колі). — Так — — Ми приймемо тебе до наш ого гуртка, внеси прохання, а в суботу полкові сход ини — Велика "ауля" в гім н а зії сс В асиліянок при вул. С упін- сько го . Всі пл астунки в повних о д ностро ях з ’явились на зб ірку. В ход ить полкова старшина, яку веде полковниця — Стефа. С ерйозний вираз обличчя, зосередж ена увага. Звіти гур тко вих про чисельний стан, і приязний погл яд Стефи у мій бік Склавши матуру, ми вписались на укр а їн ськи й таємний університет, Стефа на медицину, а я на ф іл о соф ію . Крім наших обов’язкових зайнять ми брали участь у праці в Кл ю бі старш их пластунів, які мали свою д о м ів ку в д ом і проф. Кирила С туд ин сько го , де й мешкали П-ство Коренці. О дного разу після сход ин Стефа запросила мене до себе. Д звіно к, двері від чинились і в них станула молода з обличчя пані з білим як м о л око волоссям і чорним и живими очима. Була од ягнута у фіолетовий ко стю м і такий же капе л ю х, що так гарно вирізнял ись на тлі її сивого овлосся. Ми познайом ились з м а тір'ю Стефи п. О л ьгою Коренець. — Я йду на засідання Ж ін о чо ї Громади, сказала п. Ольга, татусьо пішов на засідання Головної Управи Рідної Ш коли, погости товариш ку і говоріть собі досхочу, ніхто не буде вам переш кодж ати, бо Гандзя вчиться, а Марта бавиться лялькою . — Ми увійшли д о кім нати Стефи, в игідн о ро зсілись на отомані, напроти я ко ї висіло велике дзеркало, та раз-у-раз огляда ю чи себе в ньому, розвели наші розмови, що не ра-два заторкували і "се рд ечні" справи... Це були розмови вісім надцятьлітніх, що йшли у світ здобувати життя... Були довші і коро тш і перерви у моїх взаєм овідносинах зі С теф ою і взагалі з дом ом п-тва Корейців. Стефа виїхала на с т у д ії д о Ґрацу, а я виїхала зі Львова. З устр іл ись ми аж за кіл ь ка років, кол и Стефа д о к ін ч у вала свої медичні с т у д ії на Л ьвівськом у університеті, а я студію вала гум аністику. Ми зустрічались не д уж е часто, бо Стефа кр ім навчання буда зайнята та ко ж працею в україн ській с туд е нтській м едичній громаді, де виконувала різні тимчасові доручення. А потім знову довша перерва. Я виїхала на учител ьську посаду д о гім назії Р ідної Ш коли в Тернополі. З устр іл ись ми аж у початках 30-тих років. Стефа була вже л іка р к о ю і спеціялізувалась у педіятрії. А ще за рік-два, коли я вже по стійн о замешкала у Львові, повертаю чись о д н о го разу додо м у, заприм ітила на о го р о ж і с у с ід н ь о го від нас д о м у таблицю : "Л іка р -сп е ц ія л іст д итячих нед уг д -р Степан ія Коренець” . Наші взаємини затіснились. Майже щодень ми від відували одна одну. Іноді відбувались м іж нами гострі д и с ку с ії на теми суспільні, політичні, ну і особисті, тепер уже з уча стю Гандзі, м агістра ф армації і Марти, студе нтки права. Кож на з нас була окрем им світом, але в од н о м у ми всі згодж увались: у питанні вкл ад у м о лод ого п о ко л іння в гр о м а д ську працю. Таке цілеспрямовання у трьо х сестер було успадковане в більш ій, або меншій мірі по їхніх батьках. О дного разу я не застала Стефи дома. — Стефця має сь о го д н і д и ж у р в "П ор ад ні Матері і Д ити н и " — заявила її мати. Товариство У кр а їн ськи х Л ікарів,
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
