Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
H E LL O K IE V . . . (Continued from page 29) could contribute for the purpose. But it was impossible to keep the МІЙ СУСІД — ВУЖ (Докінчення зі стор. 32) сто, щоб перевірити температуру надворі та спробувати, скільки в повітрі вогкости. Вуж якраз корисний плазун. Він живиться комахами, що так шко дять в городі. А коли він зни щує шкідників, то, значить, при носить нам користь, добре діло ро бить. Вужі також їдять пуголовків, хробаків, і навіть жабки й невели кі рибки. Вужиха виводить дуже багато дітей: двадцять, тридцять, а то й шістдесят! Подумайте: шістдесят маляток за один раз! І всіх їх тре ба якось прогодувати. А щоб нав чати розуму таку сімеєчку, тре'ба було б кілька нянь найняти! Але, на щастя, вуженята й самі розуму навчаються. Вони швидко привча ються здобувати собі їжу й хова тися від ворога. Коли вуж підросте, його шкірка стає на нього замала, так як на вас сорочечка. Тоді вуж треться об дерево й здіймає свою шкірку, як старий кожух. А під шкіркою -— но*ва, гарна й блискуча шкірка, як раз до міри. Якщо колись ви будете гуляти в лісі чи в полі й знайдете стару ву жеву шкірку, зупиніться й при гляньтеся до неї: ви помітите на ній луску, як у риби, тільки дріб нішу. Ця шкірка на животі вужа пристає дуже щільно, а на спинці — вільніше. За домогою луски, вуж пересувається, бо ніг у нього насправді немо... Луска чіпляється за шорстку стежку, і вуж пропов зає вперед. Якщо він хоче повзти взад, то мусить обернутися. Як кому, а мені наші сусіди — вужі дуже подобаються. А вам? Чи є й у вас такі сусіди? Ану, роз дивіться навколо, пошукайте! А якщо нема, то під час прогулянок у лісі чи в полі постарайтеса його знайти. Тільки не бийте його пали цями, бо нема за що: він нікому не робить кривди, крім комах і жаб. На зиму вужі засинають, а про кидаються аж навесні. Але зате в теплі місяці їх можна бачити скрізь, де є трава й чагарники. Тітка Катря place clean, and there was no water to wash the boards around the hole. The smell emanating from the curtained-off recess grew worse daily. Every morning began in the same way, with a girl’s voice shouting from the window of a neighboring car: “W ater! W ater!” Sooner or later, the guards got either tired or bored of her cries and opened up the car doors one by one, letting out two people from each car to get water. The trouble was that we had no uten sils in which to carry or keep the water. Sometimes the guards brought us bread. Not everybody knew enough to value it, as yet. Some people still had remnants of provisions from home, and they disliked the taste of this dark heavy bread. Others had no food at all, and we had to share with them, somehow, our own meager stores. Beyond the Urals chil dren ran up to our train window — begging for bread. This brought home to everybody how precious bread was. W hat could we expect, wherever they were taking us, if these free people begged us, prisoners, for bread? Gradually we lost our sense of time, for as the train moved east the sun altered the times of its rising and setting. From the sun we knew, however, that the train had changed direction. Now we were moving north. Through the window we could see mountains again, but nobody knew what mountains they could be. A fter we had been travelling close to three weeks, the train stopped in the middle of the night and didn’t move again. In the morning we could see out of the window the snowy steppe, unending and unchanging as far as the eye could see, tragic in its monotony. Looking closely we could barely distinguish some houses in the distance. A wind blew, carrying sand and pebbles, making the telegraph wires sing. The sound of doors opening in neighboring cars came closer and closer. Finally our door was opened as well. We had arrived. * E x c e r p t fr o m “T a le s o f K a z a k h sta n ,” tr a n s la te d b y O. D ra g a n . Зам ість квітів ЗАМІСТЬ КВІТІВ на могилу бл. п. Євгенії Рогожі складаємо 10 дол. на пресовий фонд Н. Ж. Ірина Пежанська і Дарія Ярошевич Шикаґо, Ілл. В ПАМЯТЬ сина Олеся у близькі роковини його смерти складаю 10 до- лярів на Запасний Фонд Н. Ж. Родина Артеміди і Михайла Никоровичів, Філядельфія ЗАМІСТЬ КВІТІВ на свіжу могилу бл. п. Марії Бартків, матері Олени Ка- литяк, пересилаю 10 дол. на пресо вий фонд „Нашого Життя*. Софія Шумило ЗАМІСТЬ КВІТІВ на свіжу могилу бл. п. д-ра Богдана Олесницького на Запасний фонд Н. Ж. складають 10 долярів Анна й Іван Настюк, Юніон, Н. Дж. ЗАМІСТЬ КВІТІВ на могилу бл. п. д-ра Богдана Олесницького на запас ний фонд Н. Ж. складає 10 дол. Ірина Федів, Юніон, Н. Дж. ЗАМІСТЬ КВІТІВ на свіжу могилу бл. п. Марії Бартків, матері п-і Олени Калитяк, складаю 10 дол. на пресовий фонд Нашого Життя. Софія Шумило, Дітройт ЯК НЕВ’ЯНУЧИЙ ВІНОК і у вічну пам’ять бл. п. Осипи Грабовенської складаємо 10 дол. на пресовий фонд Нашого Життя. Д-р Петро й Олена Глібовичі Торонто В ПАМ’ЯТЬ бл. п. Осипи Грабовен- ської складають 7 дол. на Запасний Фонд Н. Ж. Михайлина й Антін Чайківські Філядельфія ЗАМІСТЬ КВІТІВ на могилу бл. п. майора Павла Калиновського склада ємо 5 дол. на пресовий фонд Н. Ж. Шав’яки, Балтимор Оголошення „Замість квітів" помі шуємо безплатно, якщо пожертви є призначені на фонди й акції нашої організації. В іншому випадку радо полагодимо висилку цієї пожертви, але просимо додати 3 дол. до вплаче- ної суми, на кошт проголошення. Адміністрація Н. Ж. При зміні адреси не забудьте по дати коду Вашої околиці (зіп-код). Це конечне для висилки журналу.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
