Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ВЕЛИКОДНІЙ РАНОК ВАЛЕНТИНА ЄРМОЛЕВКО Пів до четвертої ранку. Ніч і ра нок... Тихо... Легесенький перед ранковий вітрець перебирає листя, наче кобзар струни — лише до торкається іпучками пальців, бо не з; ає, з якої почати. Небо зоряне, зоряне... Свічки, як світлячки в купальну ніч, гсрять у кошиках з пасками й іншою всячи ною, що люди п:приносили для по свячення. Пані Кіра Ц. (племінниця відо мого українського композитора К. Стеценка) показує кусничок ков баси і каже: — Це з України, ма ма дістала від одної жінки на фа бриці... їй прислали з України... Між хористами прошелестіло: ■— У пані Кари ковбаса з України... І чимсь далеким та милим пові яло на мене. Пригадався Велик день у бабусі і а селі... Великі но човки стоять на стслі, а в них ви сока ,,баба“ з квіткою посереди ні, ягнятко запечене, крашанки, са ло й ковбаса. А яка ковбаса! Запа шна... З тонкою брунатною шкір кою... Наче відчуваю її смак у ро ті. Бабуня завжди складала ковба су в череп’яні горщики й залива ла смальцем. Можливо, це і нада вало їй смаку. Потім різне м’ясо, молився знову ґазда перед образа ми. А потім підкіс свічку високо вгору, аж до сволока і випалив на ньому хрест, що мав бути симво лом гаразду в його роді... Софійка з матір’ю приглядалися з набожні стю і кожна по-своєму творила безсловесну молитву. Коли ж Дрсінчук загасив свічку, три пари очей пильно й тривожно слідкува ли за її димом... „Чи розвіється дим по хаті, залишить нам гаразд на цей рік, а чи потягнеться злові сною смугою за поріг і... не стане когось... з нашого роду?..." * ❖ * Магічну силу мала страс: а свіч ка у віруванні нашого нараду, і культ її довго зберігався, особли во в гуцулів. Чужими впливами во ни погорджували, а натомість гли боко й пильно берегли традиції та звичаї своїх прадідів і дбайливо передавали своїм дітям. брин'дза, всього так багато, що но човки були завжди замалі, і бабу ня, покриваючи все це вишив а: им рушником, стиха нарікала: — „Ка зала йому: реби більші, та ніколи не послухає...“ Я з сеоєю сестричкою обов’яз- кево були присутні при укладанні для посвячення, стараючись чимсь допемогти, але більше перешко джали... Як давно це було! Було це тоді, ксли погано жилося, а тепер, коли стало „жити весело", мої рідні пи шуть: пришли муки на паску, бо інакше не матимемо Великодня... Спів „Христос Воскрес", вернув ■мене до дійснссти. Отець Андрій К. почав святити паски, обходячи коло з людей і мигаючих світляч ків ---- свічок... Одна за одною зга сала свічка, і люди з свяченим по спішали до дому розговлятися. Вже загасала остання свічка, лише зірки в небі якось особливо яскра во відсвічували. Час і нам хористам додам у. Бажаючи один одному веселих свят, поспішаємо до своїх авт. Я оглядаюсь за мамою й дітьми, їх у- же нема... „Видно, поїхали додо му" — кажу свому чоловікові. Ми запрягли свої сто двадцять коней „Бюік спешел" і поїхали до хати. Мама і доня вже накривали стіл, приготовляючи овячеке. Настрій у всіх добрий, очі блищать начебто і не втомилися. Сніданок о четвертій годині. Трохи завчасно, але як він смаку вав! За сніданком — розговінням вирішили зустрічати схід сонця, бо в цей день він особливий, але вже після сніданку настрій змінився: доня з чоловіком, Ігор і мама змі нили своє рішення та пішли відпо чивати. Я з чоловіком все ж поїха ли за місто в степ назустріч сонцю. Ранок чудовий. Я ввесь час по глядала на чоловіка, щоб він бува не задрімав за кермею. Сонечко почало виходити. Спочатку освіти ло хмари в ясножовто рожевий ко- лір, потім вийшло із-за хмар вели кою розпеченою кулею і розлило світло й тепло. В повітрі почулися різні пташині голоси. На автостраді нікого. Фазани з розкольсрованим пір’ям перебігали нам дорогу. Чо ловік стишив хід авта. Сонечко під німалося все вище. В авті стало те пло. Я скинула жакет, відкрила вік но, підставляючи лице свіжому ві терцеві. З фарм почали виходити корови на пасовисько, пробуджували ра- н’шнє перітря своїм мукан. ям. Під’їжджаючи ближче до річки Святого Хреста (Сейнт Крсйс p-i- ве р — кордон _м:ж штатами Мінне - сота і Вісканс'н), ми зупинили ав то й вийшли рг зім’яти трохи тіло й ноги. Ранковий вітер був свіжий. Повітря чисте, відмінне від місько го. Пахло свіжою зеленню. На про тилежному березі річки ми побачи ли чеве:-: — видно, ранній рибалка. Була шоста година ранку. Со нечко пригрівало, хотілося спати. О сьомій годині ми вже лежали в ліжках, з задоволенням простяга ючи втомлене тіло, а особливо но ги, що відстояли п’ять годин у цер кві на хорах. НАША ЩИРА ПОДЯКА Анна і Юрій Ганкевич із Кергонк- сону жертвували 10 дол. на пресовий фонд „Нашого Життя“, за що їм щиро дякуємо. Це вже не вперше від чле нів цієї сім’ї одержуємо пожертви на цілі СУА. * Пп. Ольга Тритяк і Ольга Джаман перебували в шпиталі і з вдячности за те, що членки 11 Відділу СУА в Трентоні, Н. Дж., відвідували їх у часі хвороби, переслали по 10 дол. (ра зом 20 дол.) на запасний фонд Н. Ж. СЕРДЕШНО ВІТАЄМО Сердешно вітаємо голову нашого 44-го Відділу СУА п-і Зою Капшучен- ка і п. Петра Капшученка з успіхом їх доні Людмили, яка цієї весни за кінчила Пеннсилвенійський універси тет із ступнем доктора філософії в ділянці латино-американської літера тури. Панні Людмилі бажаємо якнайбіль шого вдоволення з осягнутого й успі хів у праці. З цієї нагоди складаємо 10 дол. на фонд „Мати й Дитина“. Членки 44 Відділу СУА НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1974 5
Page load link
Go to Top