Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Іменинний пиріг Отой Іменинний пиріг памятаю я ще з. завісі'мі малих літ. Я була тоді ще зовсім малий карану» і щоб бачити, що мама робить на столі, я присувала до .стола малий стільчик. Ha. столі була велика стільниця. Тут же горнятко з- мукою, аі у ве ликій, деревяній мисці з Косова пухке тісто, покищо, накрите чи стою стиркою. Мама миє старанно руки, приготовляє бляху, мастить її розтопленим маслом і посипає мукою. За цим усім слідять мої очі. Нетерпляче переступаю з ноги на ногу — тяжко дочекатись най цікавішого. Нарешті мама відго,ртає покри вало, мачає руки в масло, і діїлить тісто на три частини. Першу ча стину викладає на стільницю, роз- тачує його рівномірно на величину бляхи і піднявши легко руками, розсуває тісто в блясі так, щоб ви става їв малий краєчик вздовж краю бляхи. У кутах треба тісто добре втиснути, щоб бляха була вповні покрита. Наї це приходить начинка або фарш. Вона пахне так при надно, що я не можу витримати і. прошу: — Мамо, я хоцу покушати... Мама усміхається і набирає її в маленьку ложочку. Але це мені замало і коли мама зайнята роз кладанням по тіїсті .начинки, я за сягаю в ринку і беру вершену ло жочку. Мама, .нібито не бачить, але Був він дійсно людиною обдарова ною небуденним талантом, і то не- одним. Як лікареві' — ворожили йому щонайменше університетську катедру. А він оту величню пер спективу проміняв на скромне життя у Верховині. Жартами та блискучими дотепами хотів засло нити себе від горя, пробуючи вто пити оте горе в чарці. Незрівняний сатирик і блискучий стиліст — як що б був усі ці свої жарти, дотепи й сміховинки утривалив на папері — українська література збагати лась би найкращими перлинами гу мору й сатири. А так перлини оті по горах розкотились. А Гуцули визбирують їх, передають одні одним та й згадують д-ра Неве- стюка. І довго ще його згадувати муть — не лиш у Жабю, але й у всій Верховині. М. М. усміхається і нібито' до себе' гово рить: — Воронятко з'їло начинку і на пиріг не стало... Розсунувши: начинку, щоб по крила тісто, накриває її другою верствою тіста, -рівненько попід краї, щоб поверхня була гладка і різна. А тепер приходить найцікавіша частина всього. Приглядаючись спокійно, я вже не можу більше чекати і прошу: — Мамо, мені тіста! Мама, відриває кусочок і дає ме ні на стільницю, підсипану мукою, щоб тісто не прилипло. І вже мої малі ручки занурюються в пухке, м'якеньке тісто. Щоправда, його дуже мало, але нема ради, бо- ма мі не вистачить «а пиріг. Я йото мішу, кручу, тягну і тачаю... Хочу робити все те, що робить мама, 'але на хвилину забуваю про нього, по глядаючи, що мама? робить із тре тьою частиною тіста. Кусник його мама витягає і ви кочує в довгий, тоненький вало- чок. Перерізавши по .половині, плете плетінку та й укладає його краєчком пирога при самій блясі. Знов бере кусник тіста і з нього викочує довгу смужку. А з неї викручує маленькі троянди і пташ ки. А пташки дістають дзьобики і очка з перцю. Яка розкіш! Як це все чудово зроблене! Чи я так зумію зробити? І знов тягне мама довгий шнуро чок, -ріже його на кусники, довші і коротші і здовж цілої бляхи пи ше імя іменинника. Нині це буде „Тарас“, але буде і Петро, і Ан дрій, і Гандзя, і Тато, бо так усі •ми його’ кличемо. Пиріг готовий. Мама ставить йо го їв тепле місце, щоб ще трішки підріс. Накриває його стирочкою. Заглядати, до пирога не вільно, бо не підросте. Я вертаюсь до свого тіста. Кру чу його, викручую, розтачую його малою тачалкою, 'але в мене не ви ходить ТЄ, ЩО ХОТІЛОСЬ би. То ті сто прилипає до стільниці, то. до' тачалки, то знов заліплює мені пальці. -По .якомусь часі з білень- КОГЮ' перемінюється в -сіре і вже зовсім не нагадує маминого. Мені стає досадно й жаль і хочеться плакати. Але міама потішає мене, що „буде гарна булочка“, кладе тісто в малу формочку і ставить у піч, а; я не можу дочекатися, коли вона вже спечеться. Скільки таких пирогів пекла моя матуся і скільки то. імен вона випи сувала на них! Цей звичай вона перебрала від своєї бабуні, а я на вчилась від неї і мені здається, що іменини без нього, це не іменини. Щ ось їм бракувало, б... Бо це був не тільки кусник ті ста., наповнений начинкою і з на писом зверху. Пиріг — це старинний звичай з України. Його пекли по селах у ірізних відмінах. У будні дні це бу ли вареники, великі, робітні, часто з темної муки. їх поливали топле ним маслом і квасною' сметаною. А ради свята пекли книші і пироги. Залежно від оказії була й начинка. У піст була: піїсна — капуста, кар топля з-сиром, риж із грибами, ри ба, вурда з конопляного сімя, ци буля. А вже на Великдень начинка була м-ясна — свинина, мішана січеними яйцями.. Пиріг або печені гіиріжки були о- бовязковою стравою й серед інте лігенції. їх подавано на найбільш парадних прийняттях. Тоді .вони служили закускою, менш чи більш вибагливою, до борщу замість хлі ба. А вже найбільш вони прийняті на Різдво, бо їх ро-здавали коляд никам. ГІамятаю, як мама зберіга ючи цю традицію, пекла сотні пи ріжків, складаючи їх, замочені з олію, тісно в блясі. І коли тільки роздавався тоненький спів коляд ників-дітей попід вікнами, тоді ми обдаровували кожного тими пи ріжками. Але найсмачніший то був наш іменинний пиріг. І тепер, коли: за- (Докінчення на ст. 8)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
