Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Більше уваги дітям Останнім часом все частіше мож- на почути нарікання з боку укра їнського громадянства, батьків та вчителів, що наші діти забувають свою рідну мову, що не тільки в українських школах під час пе рерви можна почути, як діти 'між собою розмовляють англійською мовою, але в деяких родинах, вони вже і з батьками нею розмовляють. Разом із тим діти все більше відчу жуються від них, від українського середовища, від рідної книжки, якої вже не хочуть і не вміють 'ЯК слід прочитати. Свідомі такого не нормального явища батьки — ш у кають можливостей, як запобігти цьому лихові, щоб зберегти своїх дітей від винародовлення. На сто рінках Н. Ж. теж дискутувалось це питання. Матері, уболіваючи над цим — кожна по своєму роз- вяЗувала. питання, як утримати своїх дітей від стихійного впливу чужої культури. Пані. Л. 'Вітошинська у статті ,,Поборюю комплекси" (ч. З, 1957, Н. Ж .) ділиться з читачками Н. Ж. — яких їй із чоловіком при- ходиться прикладати великих зу силь, щоб дитина розмовляла поза школою виключно українською мовою. Для цього батьки утвори ли для своїх дітей виключно укра їнське товариство, ізолюючи їх від шкільних товаришок та сусідських чужомовних дітей. Родина, школа українознавства та знайомі укра їнські родини — оце середовище для їхніх дітей, бо тільки тут вони можуть розмовляти рідною мовою. Дбайлива мати потурбувалась і тим, щоб усе в родині було повя- зане з рідним краєм., з дорогими спогадами: прикраса хати в укра їнському стилі, дитячі вбрання, прикрашені вишивками. Батьки дбали про розвій своїх дітей. Щ е до вступу в чужомовну школу, ко ли дитині було 5 літ, навчили її читатий писати рідною мовою, ку пували їй українські дитячі книж ки і журнали, вчили з дітьми вір шики, читали казки й оповідання. А всеж... У школі українознав ства, під час перерви, дитина роз мовляла чужою мовою. І мама жу риться: „Що робити? Порадьте!“ У липневому числі Н. Ж. відгук нулась друга мати, п-ні Орися Лончина і у своїй статті підійшла до справи виховання дітей на чу жині з іншого боку. Живучи в чу жинецькому оточенні її діти ма ють товаришів, що розмовляють виключно англійською мовою. Батьки свідомі того, що їх діти ростимуть, а пізніше (працювати муть на чужині. Тому вдома в них ■панує українська мова, а з това ришами при забаві — англійська. Бо ж ізолювати дітей від дитячого товариства, хочби й чужого, — було б для них великою кривдою. Та й чи не краще буде для них ще змалку пізнати культуру й звичаї того народу, серед якого їм дове деться пізніше жити й 'працювати? А щоб запобігти відриву дітей від рідного коріння — батьки прикла дають усіх сил для збереження в своїй родині українсько1! мови та традицій. Своїх дітей вже в 5 р. життя вчать читати й писати по- українськи, читають їм українські казки та оповідання, вчать із ни ми вірші і т. д. Щоб їхні діти пі знали також українське середови ще, лі'том, під час вакацій возять їх до великого українського цен тру, де вони зустрічаються з укра їнськими дітьми і спільно прово дять час. В обох випадках різного розвя- зання взаємин українських дітей із чужомовними — є спільне: глибо ко продуманий підхід до справи національного виховання у родині. В обох випадках родина дбає про рідну мову в хаті, вчить дітей чи тати й писати ще до вступу їх у чужомовну школу та підтримують чужомовну школу та підтримує найголовніше. Що ж до заборони дітям товари шувати зі шкільними товаришами, не-українцями то з цим ніяк не можна погодитись. Не треба забу вати, що дитина, починаючи з 6 років, мусить відвідувати чужомов ну школу. Вивчаючи мову, вона розвиває свій ум, на чужій мові пі знає світ, 'формується її світогляд і життєвий досвід. Життя дитини проходить в оточенні чужомовно го середови/ща рівних їй віком і зацікавленням дітей. З ними разом вона збагачує своє знання, поши рює кругозір, бере активну участь у спільних іграх, співах, в різ них розвагах, тощо. І тому, зрозу міла річ, що всі її заінтересування тісно звязані зі шкільними това ришами. Чи справедливо й доціль но було б штучно позбавляти ди тину її товариства тільки тому, що воно чужомовне? Адже пізніше, коли їй доведеться вчитись у се редній, а то й вищій школі, вони мусять бути добре обізнані а куль турними досягненнями даної краї ни, її побутом, звичаями, коли хо чуть мати успіх в .науці та ширити правду про Україну. Та врешті чи хотіли б ми того, чи ні, а наші діти неминуче будуть охоплені впливом культурного жиґтя народу, серед якого їм до ведеться жити. Для наших батьків найважливішим питанням є те, як зберегти своїх дітей, як утримати їх під своєю опікою, впливом, щоб вони не відійшли цілком від них, як це буває на чужині. Бо> таке відчуження може мати фатальні наслідки не тільки в національно му напрямі, а й морального роз кладу, коли в найбільш відпові дальний період життя (юнац'тва) — дитина відважується власними силами розвязувати складні жит тєві проблеми й не справившись із ними, часом морально гине. Інша справа, коли батьки не впинно стежать за умовим розвит ком своїх дітей та керують ним, почавши з раннього дитинства. В родині, де ПрИЩІПЛЮ'ЄТЬСЯ дітям любов і пошана до своєї Батьків щини, коли в хаті лунає виключно рідна мова, коли батьки є зразком для своїх дітей, як свідомі, актив ні українські громадяни — то й користуватимуться любовю й по шаною своїх дітей і в пізнішому часі їх життя. І тоді не доводиться боятись винародовлення, бо вплив батьків своїм авторитетом пере може інші впливи. В великій мірі на допомогу бать кам стає школа україно'знав'ства. Навчаючись рідної мови історії, краєзнавства, співу — дитина ра зом із тим перебуває якийсь час у рідному оточенні своїх товаришів, з якими єднає її спільна мова, цер ква, традиційні свята, виступи на шкіль-них святах, тощо. Вплив учи теля в цих школах може бути ду же великий. Читаючи з дітьми різ ні оповідання з нашого минулого, розповідаючи про чар природи на шої Батьківщини, вивчаючи відпо-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
