Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ж іноче питання (Докінчення) Завдяки своїм жартам і доте пам, д-р Невестюк тішився вели кою популярністю. Любив посмі ятись щиро й безтурботно, але й любив, жартом своїм вколоти де коли. Це залежало, як, коли й кого. Місцевий нотар, поляк, запро сив його на імянини своєї жінки, що була жидівського походження. ВІдгравала ролю великої 'пані і ча сто любила хвалитися, з якої то багатої та славної родини похо дить. Ото ж нотар, запрошуючи Невестюка на ті імянини, додав: — А ви, докторе, .могли б зро бити милу несподіванку моїй жін ці і хоч раз, на її імянини, поцілу вали б її в руку. — О, це вже ні! — запротесту- відні вірші — викликає та поглиб лює у дітей патріотичне почу вання. Влітку, коли школа не працює, дуже корисно для дитини пожити якийсь час у літньому українсько му та'борі для дітей, що їх влашто вують Такі організації, як Пласт, О ДУМ, СУМА. Не кажучи вже про здоровне значення їх, там діти об- єднуються у дружній гурт зі спіль ними грами, співами-, цікавими роз мовами під керівництвом виховни- ка. (Перебування у літньому та'борі конче потрібне для тих дітей, які взимку перебувають у чужомов ному оточенні. На кінець хочеться кілька слів сказати про українську дитячу книжку. Святий о'бовязок батьків подбати про те, щоб українська дитяча книжка і журнали не пере водились у хаті. Нажаль — це не буває так. Багато 'зусиль треба прикласти вчителеві школи украї нознавства щоб 'батьки, передпла тили 'своїй дитині наші дитячі жур нали чи купили книжку. На дорогі й часом дуже шкідливі забавки (кріси, револьвери), у батьків 'зна ходяться гроші. А для вірного ди тячого друга — української книж ки — завжди чогось грошей 'бра кує. І не диво тоді, що дитина за буває свою рідну мову! Більше уваги дітям — і тоді не треба буде побоюватись за втрату нашо'ї діт вори! Марія Юркевич вав Невестгок. — Ніколи не від ступаю від засади. Не цілуєте ви в руку моєї Палагни, то й я вашої Кляри не буду. —■ Но, знаєте,, докторе, як ви можете таке говорити?! Яке ж тут порівняння може бути?! Тут же велика різниця. — Не бачу жадної різниці. А втім, ви маєте правду, Палагна бо молодша, ну, і в своєму гуцуль ському лудинні виглядає куди кра ща від вашої Кляри. Не робив собі теж нічого з усіх власть-імущих. Будучи окружним лгкарем, не писав він жадних уря дових звітів. Тільки, як бував у Косові, тоді то вже принагідно вступав до староства і подавав де які усні інформації. Звичайно вби рав тоді вишивану гарним гуцуль ським узором сорочку. Та одного разу не вбрав чомусь тієї виши ваної сорочки, а звичайну і з кра ваткою. — А чемуж то пан доктор нє убрал дзісяй тей червоней виши- ваней кошулі? — запитав ущип ливо староста. — Аби нє дражніць бикуф! — на'йспокійніше у світі відповів д-р Невестгок. Та прийшов час, що д-р Неве- стіок розпрощався із своїм улю бленим Жабєм. Прийшов бо до Жабя ліі'кар-'поляк і його іменова но окружним лікарем. Це образило Невестюка. Ще й почав отой лікар зорганізовано вести кампанію проти 'нього. Не міг д-р Невестюк стерпіти тієї брудної конкуренції, тому то й вибрався «а Поділля. Скоро і мій чоловік не захотів бу ти в Жабю і рішив переїхати над Білий Черемош. У той день, як ви їхали ми зі Жабя, то зустрілись на косіі'вськім ринку з д-ром Неве- стюком, що саме до Жабя вертав ся. Великий, кремезний, вицілову вав мого чоловіка навдивовижу всім шоферам і юрбі людей, що зі брались на ринку, та й говорив на ввесь голос: — Не міг я довше всидіти на долах, так „забанувавсми* за Вер ховиною! А як почув, що й ви покидаєте Жаібє, то подумав: Та як же це? Ніодного лікаря-україн- ця в Жабю не 'буде?! Поїду таки! Чей же не зїсть мене отой поля чок. А як і зїсть, то бігме не стра вить, боком йому вилізу. Від того часу не зустрічали ми вже д-ра Невестюка, бо ж від Ж а бя до Гриняви чимала віддаль. А все ж таки прикінщ нашого побу ту в Гриняві відвідав він нас. Це було саме перед другою світовою війною. Я заходилась, щоб гідно вшанувати несподіваного гостя. — Не турбуйтесь, пані! —- ска зав він. — Якщо хочете справити гідну гостину, то голубців зва ріть, дуже вдячний вам буду. Знаю, що це нудна робота, я вже за той час, як ви робитимете го лубці, розказуватиму вам усі но вини не лиш -із Жа'бя, але й з усієї Верховини. І, само собою, про „ж і ноче питання" теж не забуду. Побув у нас два дні. Щ иро-сер дечно розпрощався з нами. Ж ар тував, а проте нотки суму дзвені ли в його голосі. —' Прощавайте, та й не згадуйте лихом. Це ж .моя остання візита у вас. — Щ о ж це, знов на доли виби- раєтесь, докторе? —■ спитала я. —■ Не на доли, пані, а на той світ пора вже вибратись мені. — З таким гумором та жартами, як у вас, докторе, на той світ не пускають. — А все ж змушені будуть пу стити, я бо й не думаю зміняти свого настрою. * За кілька тижнів по тих відвіди нах, не стало д-ра Невестюка. У вечорі ходив, жартував, сміявся, а вранці найшли його у постелі мертвого. Помер, мабуть, на удар серця. Довіі'дались ми про його смерть щойно в кілька днів по по хороні. Ніхто навіть не дав нам знати в час. Поховали його без не крологів та патетичних промов. А може так і краще. Уявляю собі йо го, якщо б він так збоку стояв і дивився,на свій власний похорон із довжелезними промовами, напевно сказав би насмішливо: „Як же нудно й недотепно це все вихо дить!" Часто можна 'було почути від людей: ,,Змарнований талант!" Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
