Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
лася його поли. Нагло люди від ділили брата від неї і вона опини лася сама. Мало того: її стиснули так, —• ідо вона і дихнути не мог ла. З переляку крикнула: — Дорку, де ти? Рятуй! На цей крик Дорко повернувся і простяг до Галю сі руки. В цій хвилині хтось його пхнув. Лямпа висунулась з-під пахи і тарах! Впала на 'брук і розбилася на дріб ні куски. Хтось відсунув ногою ці черепки під мур. А за хвилину брат і сестричка стали над ними, з похиленими головами, сумні, сум ні!.. Пропало, псе пропало, ціла радість розвіялася... Раптом Галю- сі прийшла така думка: — Дорцю, а може ти ще маєш трохи грошей, то вернемося і ку пимо другу лямпу, я там бачила ще одну таку. На ці слова він наче пробудився із задуми і почав ско ро числити свої гроші. — Ні! — сказав, — не стане на лямпу. Хіба вернемось і куіпимо щось дешевеньке. —- О, ні, ні Дорцю! Це має бути лямпа, конче лямпа, мамуся так дуже її потребує. А по хвилині: — Знаєш що, братіку, я доложу свої гроші, ті, що мали бути на квіти для мами, до твоїх і тоді ста. не, щоб купити лямпу. А я пода рую лиш рушничок. Дорко на це ніяк не хотів погодитися. — А квіти? А троянди для мами, що ти ними так дуже тішилася? Але Галюся так примилювалась, так просила, що він вкінці прийняв від неї всі ці кводри і дайми, які вона висипала йому на руку із своєї торбинки. На щастя стало на лямпу і ще на скромну китичку квіток. Не троянд, бо вони дорогі, а таких мечиків, волошок і бар вінку. Обоє повеселішали і вернулися додому. Галюся підстрибуючи по бігла наперед до кухні, забавляти маму розмовою, а Дорко нишком- тишком прокрався до пивниці та й поховав дарунки. Як таємниця, то таємниця! Пізніше Галюся пішла до бабу ні по свій рушничок. Бабуня не сподівано запитала: А троянди? Ти купила троянди для мамусі? Дівчинка почервоніла, звісила сум. но голову і сказала тихо: — Ні, бабусю. Ми порадилися з Дорком і купили таку малу китич ку, — там і мечики, і волошки, і барвінок... Бабуня пильно подивилася на свою внучку і сказала лише: — Угм-м — то це так, ото ж троянд не буде —• ну, нехай.... — вона догадалася, що дівчинка з чимось ховається, щось недомов ляє та й більше не допитувалась. Перед спанням Галюся вдома все приготовила: рушничок пере- вязала стяжкою, квіти вставила до води і заховала за шафу. А для себе приготовила білу суконку, щоб була під рукою, бо завтра треба встати раненько, — 'бо то День Мами. Помолилася і лягла спати. І нагло чомусь їй стало так сумно... Може пригадалося, що не-; має троянд для мами. Зітхнула: — Ах, коли б то сталося таке чудо, як часом у казці буває! Ко ли б яка добра фея подарувала ме ні китицю троянд. — 3 тією дум кою почала засипати. Коли оце уже в півсні огорнув її несподіва но чудовий запах і щось холодне, шовкове і пахуче доторкнулося до її личка. Щ о це? Це ж троянди, чудові троянди. Ціла китиця ле жить біля її личка на подушці. Але ж це не може бути! Чи це правда чи сон? — Ні, таки правда. Бо ось над нею нахиляється її до бра бабуня і шепче: — Галюсю, це квіти для тебе, ти так їх бажала, а відмовила собі. Знаєш, я лиш чудом дістала їх по ки зачинили крамниці. А Галюся собі шепче: — Чудом, бабуню, чудом? — І вона майже вірить, що сталося якесь чудо. А бабуня говорить: — Одна знайома пані була там, під крамницею, бачила вашу при году, все чула і мені розказала. А ти мені нічого не сказала. А Галю, ся на це: — Бабуню, як таємниця, то та ємниця! Лямпа висунулась з-під пахи і тарах! А що то було радости на другий день! Мама тішилася чудовою лям- пою і рушничком та тулила до грудей китицю троянд. Потім всі разом пішли з тортом і добрими побажаннями до бабуні. Бо бабуня також мама —• то мами на мама. А якже! І вже більше ні яких таємниць не було між ними. Олена Цегельська Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
