Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Іменинний пиріг Отой Іменинний пиріг памятаю я ще з. завісі'мі малих літ. Я була тоді ще зовсім малий карану» і щоб бачити, що мама робить на столі, я присувала до .стола малий стільчик. Ha. столі була велика стільниця. Тут же горнятко з- мукою, аі у ве ликій, деревяній мисці з Косова пухке тісто, покищо, накрите чи стою стиркою. Мама миє старанно руки, приготовляє бляху, мастить її розтопленим маслом і посипає мукою. За цим усім слідять мої очі. Нетерпляче переступаю з ноги на ногу — тяжко дочекатись най цікавішого. Нарешті мама відго,ртає покри вало, мачає руки в масло, і діїлить тісто на три частини. Першу ча стину викладає на стільницю, роз- тачує його рівномірно на величину бляхи і піднявши легко руками, розсуває тісто в блясі так, щоб ви става їв малий краєчик вздовж краю бляхи. У кутах треба тісто добре втиснути, щоб бляха була вповні покрита. Наї це приходить начинка або фарш. Вона пахне так при надно, що я не можу витримати і. прошу: — Мамо, я хоцу покушати... Мама усміхається і набирає її в маленьку ложочку. Але це мені замало і коли мама зайнята роз кладанням по тіїсті .начинки, я за сягаю в ринку і беру вершену ло жочку. Мама, .нібито не бачить, але Був він дійсно людиною обдарова ною небуденним талантом, і то не- одним. Як лікареві' — ворожили йому щонайменше університетську катедру. А він оту величню пер спективу проміняв на скромне життя у Верховині. Жартами та блискучими дотепами хотів засло нити себе від горя, пробуючи вто пити оте горе в чарці. Незрівняний сатирик і блискучий стиліст — як що б був усі ці свої жарти, дотепи й сміховинки утривалив на папері — українська література збагати лась би найкращими перлинами гу мору й сатири. А так перлини оті по горах розкотились. А Гуцули визбирують їх, передають одні одним та й згадують д-ра Неве- стюка. І довго ще його згадувати муть — не лиш у Жабю, але й у всій Верховині. М. М. усміхається і нібито' до себе' гово рить: — Воронятко з'їло начинку і на пиріг не стало... Розсунувши: начинку, щоб по крила тісто, накриває її другою верствою тіста, -рівненько попід краї, щоб поверхня була гладка і різна. А тепер приходить найцікавіша частина всього. Приглядаючись спокійно, я вже не можу більше чекати і прошу: — Мамо, мені тіста! Мама, відриває кусочок і дає ме ні на стільницю, підсипану мукою, щоб тісто не прилипло. І вже мої малі ручки занурюються в пухке, м'якеньке тісто. Щоправда, його дуже мало, але нема ради, бо- ма мі не вистачить «а пиріг. Я йото мішу, кручу, тягну і тачаю... Хочу робити все те, що робить мама, 'але на хвилину забуваю про нього, по глядаючи, що мама? робить із тре тьою частиною тіста. Кусник його мама витягає і ви кочує в довгий, тоненький вало- чок. Перерізавши по .половині, плете плетінку та й укладає його краєчком пирога при самій блясі. Знов бере кусник тіста і з нього викочує довгу смужку. А з неї викручує маленькі троянди і пташ ки. А пташки дістають дзьобики і очка з перцю. Яка розкіш! Як це все чудово зроблене! Чи я так зумію зробити? І знов тягне мама довгий шнуро чок, -ріже його на кусники, довші і коротші і здовж цілої бляхи пи ше імя іменинника. Нині це буде „Тарас“, але буде і Петро, і Ан дрій, і Гандзя, і Тато, бо так усі •ми його’ кличемо. Пиріг готовий. Мама ставить йо го їв тепле місце, щоб ще трішки підріс. Накриває його стирочкою. Заглядати, до пирога не вільно, бо не підросте. Я вертаюсь до свого тіста. Кру чу його, викручую, розтачую його малою тачалкою, 'але в мене не ви ходить ТЄ, ЩО ХОТІЛОСЬ би. То ті сто прилипає до стільниці, то. до' тачалки, то знов заліплює мені пальці. -По .якомусь часі з білень- КОГЮ' перемінюється в -сіре і вже зовсім не нагадує маминого. Мені стає досадно й жаль і хочеться плакати. Але міама потішає мене, що „буде гарна булочка“, кладе тісто в малу формочку і ставить у піч, а; я не можу дочекатися, коли вона вже спечеться. Скільки таких пирогів пекла моя матуся і скільки то. імен вона випи сувала на них! Цей звичай вона перебрала від своєї бабуні, а я на вчилась від неї і мені здається, що іменини без нього, це не іменини. Щ ось їм бракувало, б... Бо це був не тільки кусник ті ста., наповнений начинкою і з на писом зверху. Пиріг — це старинний звичай з України. Його пекли по селах у ірізних відмінах. У будні дні це бу ли вареники, великі, робітні, часто з темної муки. їх поливали топле ним маслом і квасною' сметаною. А ради свята пекли книші і пироги. Залежно від оказії була й начинка. У піст була: піїсна — капуста, кар топля з-сиром, риж із грибами, ри ба, вурда з конопляного сімя, ци буля. А вже на Великдень начинка була м-ясна — свинина, мішана січеними яйцями.. Пиріг або печені гіиріжки були о- бовязковою стравою й серед інте лігенції. їх подавано на найбільш парадних прийняттях. Тоді .вони служили закускою, менш чи більш вибагливою, до борщу замість хлі ба. А вже найбільш вони прийняті на Різдво, бо їх ро-здавали коляд никам. ГІамятаю, як мама зберіга ючи цю традицію, пекла сотні пи ріжків, складаючи їх, замочені з олію, тісно в блясі. І коли тільки роздавався тоненький спів коляд ників-дітей попід вікнами, тоді ми обдаровували кожного тими пи ріжками. Але найсмачніший то був наш іменинний пиріг. І тепер, коли: за- (Докінчення на ст. 8)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
