Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ж іноче питання (Докінчення) Завдяки своїм жартам і доте пам, д-р Невестюк тішився вели кою популярністю. Любив посмі ятись щиро й безтурботно, але й любив, жартом своїм вколоти де коли. Це залежало, як, коли й кого. Місцевий нотар, поляк, запро сив його на імянини своєї жінки, що була жидівського походження. ВІдгравала ролю великої 'пані і ча сто любила хвалитися, з якої то багатої та славної родини похо дить. Ото ж нотар, запрошуючи Невестюка на ті імянини, додав: — А ви, докторе, .могли б зро бити милу несподіванку моїй жін ці і хоч раз, на її імянини, поцілу вали б її в руку. — О, це вже ні! — запротесту- відні вірші — викликає та поглиб лює у дітей патріотичне почу вання. Влітку, коли школа не працює, дуже корисно для дитини пожити якийсь час у літньому українсько му та'борі для дітей, що їх влашто вують Такі організації, як Пласт, О ДУМ, СУМА. Не кажучи вже про здоровне значення їх, там діти об- єднуються у дружній гурт зі спіль ними грами, співами-, цікавими роз мовами під керівництвом виховни- ка. (Перебування у літньому та'борі конче потрібне для тих дітей, які взимку перебувають у чужомов ному оточенні. На кінець хочеться кілька слів сказати про українську дитячу книжку. Святий о'бовязок батьків подбати про те, щоб українська дитяча книжка і журнали не пере водились у хаті. Нажаль — це не буває так. Багато 'зусиль треба прикласти вчителеві школи украї нознавства щоб 'батьки, передпла тили 'своїй дитині наші дитячі жур нали чи купили книжку. На дорогі й часом дуже шкідливі забавки (кріси, револьвери), у батьків 'зна ходяться гроші. А для вірного ди тячого друга — української книж ки — завжди чогось грошей 'бра кує. І не диво тоді, що дитина за буває свою рідну мову! Більше уваги дітям — і тоді не треба буде побоюватись за втрату нашо'ї діт вори! Марія Юркевич вав Невестгок. — Ніколи не від ступаю від засади. Не цілуєте ви в руку моєї Палагни, то й я вашої Кляри не буду. —■ Но, знаєте,, докторе, як ви можете таке говорити?! Яке ж тут порівняння може бути?! Тут же велика різниця. — Не бачу жадної різниці. А втім, ви маєте правду, Палагна бо молодша, ну, і в своєму гуцуль ському лудинні виглядає куди кра ща від вашої Кляри. Не робив собі теж нічого з усіх власть-імущих. Будучи окружним лгкарем, не писав він жадних уря дових звітів. Тільки, як бував у Косові, тоді то вже принагідно вступав до староства і подавав де які усні інформації. Звичайно вби рав тоді вишивану гарним гуцуль ським узором сорочку. Та одного разу не вбрав чомусь тієї виши ваної сорочки, а звичайну і з кра ваткою. — А чемуж то пан доктор нє убрал дзісяй тей червоней виши- ваней кошулі? — запитав ущип ливо староста. — Аби нє дражніць бикуф! — на'йспокійніше у світі відповів д-р Невестгок. Та прийшов час, що д-р Неве- стіок розпрощався із своїм улю бленим Жабєм. Прийшов бо до Жабя ліі'кар-'поляк і його іменова но окружним лікарем. Це образило Невестюка. Ще й почав отой лікар зорганізовано вести кампанію проти 'нього. Не міг д-р Невестюк стерпіти тієї брудної конкуренції, тому то й вибрався «а Поділля. Скоро і мій чоловік не захотів бу ти в Жабю і рішив переїхати над Білий Черемош. У той день, як ви їхали ми зі Жабя, то зустрілись на косіі'вськім ринку з д-ром Неве- стюком, що саме до Жабя вертав ся. Великий, кремезний, вицілову вав мого чоловіка навдивовижу всім шоферам і юрбі людей, що зі брались на ринку, та й говорив на ввесь голос: — Не міг я довше всидіти на долах, так „забанувавсми* за Вер ховиною! А як почув, що й ви покидаєте Жаібє, то подумав: Та як же це? Ніодного лікаря-україн- ця в Жабю не 'буде?! Поїду таки! Чей же не зїсть мене отой поля чок. А як і зїсть, то бігме не стра вить, боком йому вилізу. Від того часу не зустрічали ми вже д-ра Невестюка, бо ж від Ж а бя до Гриняви чимала віддаль. А все ж таки прикінщ нашого побу ту в Гриняві відвідав він нас. Це було саме перед другою світовою війною. Я заходилась, щоб гідно вшанувати несподіваного гостя. — Не турбуйтесь, пані! —- ска зав він. — Якщо хочете справити гідну гостину, то голубців зва ріть, дуже вдячний вам буду. Знаю, що це нудна робота, я вже за той час, як ви робитимете го лубці, розказуватиму вам усі но вини не лиш -із Жа'бя, але й з усієї Верховини. І, само собою, про „ж і ноче питання" теж не забуду. Побув у нас два дні. Щ иро-сер дечно розпрощався з нами. Ж ар тував, а проте нотки суму дзвені ли в його голосі. —' Прощавайте, та й не згадуйте лихом. Це ж .моя остання візита у вас. — Щ о ж це, знов на доли виби- раєтесь, докторе? —■ спитала я. —■ Не на доли, пані, а на той світ пора вже вибратись мені. — З таким гумором та жартами, як у вас, докторе, на той світ не пускають. — А все ж змушені будуть пу стити, я бо й не думаю зміняти свого настрою. * За кілька тижнів по тих відвіди нах, не стало д-ра Невестюка. У вечорі ходив, жартував, сміявся, а вранці найшли його у постелі мертвого. Помер, мабуть, на удар серця. Довіі'дались ми про його смерть щойно в кілька днів по по хороні. Ніхто навіть не дав нам знати в час. Поховали його без не крологів та патетичних промов. А може так і краще. Уявляю собі йо го, якщо б він так збоку стояв і дивився,на свій власний похорон із довжелезними промовами, напевно сказав би насмішливо: „Як же нудно й недотепно це все вихо дить!" Часто можна 'було почути від людей: ,,Змарнований талант!" Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
