Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Материнською рукою (У 90-ліття народин Людмили Старицької-Черняхівської) В той день, коли поклоняємось нашій матері, коли згадуємо силу материнської любови, що двигає на собі майбутнє — уявляємо собі теж українську матір. Шукаємо в минулому й теперішньому постаті, що втілювала б найкращі пориви, народжені з української землі й українського духа. Не потребуємо довго шукати. У 1958 р. сповняється 90 літ від на родження жінки, що її силу й вар тість ми ще як слід не збагнули. Людмила Старицька-Черняхівська широко відома як громадська діяч ка нашого Відродження. Має та кож славу, як драматург, якої пє- си довго йшли в наших театрах. Але особливо ярке світло кинув на її постать процес Спілки Визво лення України. Там, на лаві під судних вона заблисла силою свого розуму й прямотою характеру. Але про материнські почування цієї жінки мало хто думав. Знали про важку особисту трагедію її життя — засуджену й заслану дочку Вероніку, про долю якої во на невпинно турбувалась. Але про те, як глибоко закорінене було це почування в її душі, які материн ські первні дрімали в ній взагалі —- ще не було часу розглянути. Людмила Старицька була; доч кою відомого письменника й дра матурга Михайла Старицького. Ви ростала вона в родині, де плека лись і жили мистецькі зацікав лення. Розвиток українського театру, що прискорив наше Відродження, міцним своїм впливом охопив цю родину, що співдіяла і співтворила в ньому. Людмила Михайлівна теж внесла в це свою частину. її пєси „Гетьман Дорошенко" й „Остан ній сніп" не сходили з репертуару наших театрів. До опери М. Лисен- ка „Ноктюрн" вона написала ліб- ретто. Але хто знає про те, що вона ще молоденькою гімназисткою мусіла дбати про інших? Михайло Ста- рицький був легковірний і через те його легко обманювали. Коли театральні спроби зїли весь його маєток і він разом із дочкою Ма рією став їздити з театром, молода Люда стала дбати про всю велику родину. Окрім матері це були ста рі дідуньо й бабуня Лисенки та мо лодші сестра і'брат. Всі оглядались на неї, всі вірили, що „Люда пора дить, Люда поможе". І коли закін чила гімназію, не думала про влас ну освіту, а поїхала гувернанткою щоб заробити грошей для родини. Оця риса — оберігання, прово ду, допомоги — була видатною прикметою її вдачі. За її опікою й проводом закінчили школи се стра Оксана і брат Юрій. Довелось їй учити ФотІя Красицького, готу ючи його до Академії Мистецтв; опікуватись Світозаром Драгома- мановом і Наталею Лисенко, що стала відомою артисткою. Дуже пізно подумала вона про себе, бо вже немолодою подала Олексан дрові Черняхівському руку на все життя. Та ця теплота її вдачі, що була зразу звернена на іродину, прояви, лась і в громадському житті. З ви бухом війни Людмила Михайлівна була мІстогОловою в Українському КлюбІ. Щ об зберегти цю установу, довелось перетворити її на шпи таль. З усїм запалом своєї вдачі, з усім умінням свого організацій ного хисту кинулась Людмила Ми хайлівна до цієї роботи. Воєнні дії вимагали все нової участи в допо- могових акціях. Прибували біжен ці з окупованих земель, що їх тре ба було зодягти і нагодувати. Вкін ці закладники з Галичини, що їх переїздом затримували в Києві. Тут знову виявилась надзвичай на її енергія. Деяких закладників вдалось видобути „на поруки" мі сцевих громадян, другим знов, що їх вивезли на Сибір, організувати посилки. Вкінці її рухлива вдача знайшла вихід: Людмила Михай лівна виїхала до Красноярська, щоб провідати засланців та ста ратись за покращання їх долі. Та найбільша нагода для її жи вої громадської вдачі чекала її ще. Революція 1917 р. застала її в повні фізичних і громадських сил. Як член Центральної Ради і Мялої Ради .вона зорганізувала спільно з ЗІнаїдою Мірною у трав ні 1917 р. першу збірку на фонд Центральної Ради і цим блискуче доказала спромоги жінки-організа- торки. У початках нашої Держав носте вона послужила їй не своїм мистецьким талантом, а теплою материнською рукою. І тому здається нам ясним і зро зумілим, що саме Людмила Ста- рицька-Черняхівська привітала Си- мона Петлюру, під час його вїзду до Києва. Вона ж була не тільки головою Українського Клюбу. Це була формальна причина для її ви ступу. Вона була в даний мент — господинею цієї землі, квітом її жіноцтва, що мав щастя і шану привітати переможця у столиці. Дальше життя Людмилі Михай лівни поглибило ці прикмети. Пе рейшовши через великий іспит громадсько-національної постави у процесі СВУ, чекала її ще більша особиста жертва. Закривавилось велике материнське серце. Поча лись для неї вичікування під тюр мами, мандрівка від слідчого до слідчого. Аж врешті знов прикмет, ний для неї рішучий крок: їзда на Сибір. .Від тюрми до тюрми, від та бору до табору провадила її до рога. Усюди стрічала її груба, а нераз і цинічна відмова — нема Ронн! Аж врешті підступом, за великі гроші добута відомість, що дочка її в тюрмі збожеволіла. Мужньо, хоч із зраненим сер цем прийняла Людмила Михайлів на цей удар. Поховала свого чоло віка, стала піддержкою для се стри. Жила далі своїм рухливим життям, хоч обмежена до кругу родини. Не вгавала в пошукуванні своєї дочки й вірила до останньої хвилини, що її відшукає. І коли вибухла друга світова війна, надія на перемогу окрилила її. Хоч рів ночасно принесла їй загладу. Щ е не маємо належного відсту пу, щоб оцінити постать Людмили Старицької-Черняхівської. Неві домо ще, що в неї було 'більше цін не — її мистецький талант, її гро мадська постава чи її материнське серце. Та українське жіноцтво найбільше цінить у неї оце остан нє, що зогріло й осяяло всю по стать особливим світлом. Л. Б. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
