Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
лася його поли. Нагло люди від ділили брата від неї і вона опини лася сама. Мало того: її стиснули так, —• ідо вона і дихнути не мог ла. З переляку крикнула: — Дорку, де ти? Рятуй! На цей крик Дорко повернувся і простяг до Галю сі руки. В цій хвилині хтось його пхнув. Лямпа висунулась з-під пахи і тарах! Впала на 'брук і розбилася на дріб ні куски. Хтось відсунув ногою ці черепки під мур. А за хвилину брат і сестричка стали над ними, з похиленими головами, сумні, сум ні!.. Пропало, псе пропало, ціла радість розвіялася... Раптом Галю- сі прийшла така думка: — Дорцю, а може ти ще маєш трохи грошей, то вернемося і ку пимо другу лямпу, я там бачила ще одну таку. На ці слова він наче пробудився із задуми і почав ско ро числити свої гроші. — Ні! — сказав, — не стане на лямпу. Хіба вернемось і куіпимо щось дешевеньке. —- О, ні, ні Дорцю! Це має бути лямпа, конче лямпа, мамуся так дуже її потребує. А по хвилині: — Знаєш що, братіку, я доложу свої гроші, ті, що мали бути на квіти для мами, до твоїх і тоді ста. не, щоб купити лямпу. А я пода рую лиш рушничок. Дорко на це ніяк не хотів погодитися. — А квіти? А троянди для мами, що ти ними так дуже тішилася? Але Галюся так примилювалась, так просила, що він вкінці прийняв від неї всі ці кводри і дайми, які вона висипала йому на руку із своєї торбинки. На щастя стало на лямпу і ще на скромну китичку квіток. Не троянд, бо вони дорогі, а таких мечиків, волошок і бар вінку. Обоє повеселішали і вернулися додому. Галюся підстрибуючи по бігла наперед до кухні, забавляти маму розмовою, а Дорко нишком- тишком прокрався до пивниці та й поховав дарунки. Як таємниця, то таємниця! Пізніше Галюся пішла до бабу ні по свій рушничок. Бабуня не сподівано запитала: А троянди? Ти купила троянди для мамусі? Дівчинка почервоніла, звісила сум. но голову і сказала тихо: — Ні, бабусю. Ми порадилися з Дорком і купили таку малу китич ку, — там і мечики, і волошки, і барвінок... Бабуня пильно подивилася на свою внучку і сказала лише: — Угм-м — то це так, ото ж троянд не буде —• ну, нехай.... — вона догадалася, що дівчинка з чимось ховається, щось недомов ляє та й більше не допитувалась. Перед спанням Галюся вдома все приготовила: рушничок пере- вязала стяжкою, квіти вставила до води і заховала за шафу. А для себе приготовила білу суконку, щоб була під рукою, бо завтра треба встати раненько, — 'бо то День Мами. Помолилася і лягла спати. І нагло чомусь їй стало так сумно... Може пригадалося, що не-; має троянд для мами. Зітхнула: — Ах, коли б то сталося таке чудо, як часом у казці буває! Ко ли б яка добра фея подарувала ме ні китицю троянд. — 3 тією дум кою почала засипати. Коли оце уже в півсні огорнув її несподіва но чудовий запах і щось холодне, шовкове і пахуче доторкнулося до її личка. Щ о це? Це ж троянди, чудові троянди. Ціла китиця ле жить біля її личка на подушці. Але ж це не може бути! Чи це правда чи сон? — Ні, таки правда. Бо ось над нею нахиляється її до бра бабуня і шепче: — Галюсю, це квіти для тебе, ти так їх бажала, а відмовила собі. Знаєш, я лиш чудом дістала їх по ки зачинили крамниці. А Галюся собі шепче: — Чудом, бабуню, чудом? — І вона майже вірить, що сталося якесь чудо. А бабуня говорить: — Одна знайома пані була там, під крамницею, бачила вашу при году, все чула і мені розказала. А ти мені нічого не сказала. А Галю, ся на це: — Бабуню, як таємниця, то та ємниця! Лямпа висунулась з-під пахи і тарах! А що то було радости на другий день! Мама тішилася чудовою лям- пою і рушничком та тулила до грудей китицю троянд. Потім всі разом пішли з тортом і добрими побажаннями до бабуні. Бо бабуня також мама —• то мами на мама. А якже! І вже більше ні яких таємниць не було між ними. Олена Цегельська Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
