Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ліна Григорівна ЦЕ НЕ ДРІБНИЦІ У совєтській пресі зустрічаємо нариси з тамошнього життя. Багато з них, маючи інше призначення, насвітлюють цікаві для нас сторінки п обуту. Такими е „Нотатки педагога“. У своїх міркуваннях на педаго гічні теми — авторка-вчителька розкриває нам картину соціальної не- рівноети, що заіснувала в совєтському режимі та насвітлює постать дами з совєтської бур ж уазії. По зеленому скверику, розви тому біля великого, недавно засе леного будинку, прогулюється мо лода гарна жінка. За руку вона ве де маленького хлопчика. Я .мимо волі усміхаюсь дитині. Мені по добається її трохи блідувате лич ко. Невеликі сірі очі, відтінені гу стими темними віями, виблискують пустотливо і разом з тим уважно. Мені дуже хочеться познайомити ся з хлопчиком ближче, але прав ду кажучи-, побоююсь матері. Я і знайома, і незнайома з нею. Вікно кімнати, де стоїть письмо вий істіл, за яким я готуюсь до шкільних зайнять, виходить на ву лицю. Через дорогу стоїть вели кий новий будинок з довгими бал конами. На одному з них я часто бачу цю маму. Вона сидить, спи раючись повною рукою об бильця балкону, і дивиться на вулицю. Ні разу я не бачила 'В її руках якої- небудь роботи, зате часто чую її голос, звернений вглиб кімнати: — Дашо, Дашо, чи скоро ти підеш гуляти з Сашенькою? Пря мо нудно, юкільки часу ти возишся з нещасними трьома кімнатами! і знову вона дивиться на вулицю. Часто вона когось гукає або звертаються до неї: —■ Добридень, Ліно Григорівно, як ви себе почуваєте? Вигляд у ва'с 'прекрасний! Але Ліна Григорівна про це зо всім іншої думки. Навпаки, їй все гірше і гірше, запевняє вона, а лі карі «і-чо-го не ро-зу-мі-ють, ні- чо-го! У Ліни Григорівни багато знайомих, і мені часто доводиться зачиняти вікно, бо її головні скар ги заважають мені працювати. І тепер з нею раз-у-раз вітаються, і навіть коротку розмову Ліна Григорівна ухитряється перевести на тему про своє здоровя. —■ Добридень, Маріє Іванівно! —■ Добридень, Ніно Семенівно! Видно, що і Марія Іванівна, і Ні на Семені™а поспішають, вони зайняті і нетерпляче, але ввічливо, підтримують кілька хвилин розмо ву, в яку Ліна Григорівна втягує їх явно з нудьги. — Добридень, Ліно Григорівно, —- чути тоненький ГОЛОСОК ДІВЧИН КИ в брунатній суконці і білому фартушку. В руках у неї порт фель. Вона теж поспішає. — Добридень, Леночко, — ві тає її Ліна Григорівна, — поче кай, куди ти поспішаєш? Але дівчинка тільки махає ру кою в напрямі школи і перебігає вулицю. — Всі поспішають, мамочко, всі поспішають, тільки ми не по спішаємо, чому? — раптом питає Сашенька. — Поспішають! — роздратова но говорить Ліна Григорівна. — Страшенно, подумаєш, потрібне їх поспішання. А ти не питай про те, що тебе не торкається! Сашенька на хвилину замовкає, але тільки на хвилину. — А чому ти Марію Іванівку і Ніну Семенївну називаєш так, а Лену — просто Леночкою? — знову ставить він запитання. — Тому, що дорослих завжди так називають. Адже ти чув — і мене кличуть — Ліно Григорівно. Це називається звертатися по іме ні і по батькові. Це ввічливо, куль турно. А називати дорослих тіль ки по імені або говорити їм „ти“ — некультурно, неввічливо, повчає си.на Ліна Григорівна. —• А Даша ще маленька? чую я здивоване запитання Са- шеньки. — Який же ги дурненький, — відповідає Ліна Григорівна. — На ша Даша майже бабуся. —■ А чому ж ні ти, ні тато не називаєте її по імені і по батько ві, —■ говорить хлопчик. — І я їй говорю ,,ти“, а ти мені не сказала, що це неввічливо, — продовжує він. — Чому, чому! Просто нудить мене від твоїх вічних „чому" У Сашеньки починають дрижа ти губи. — У, мамухо, нічого у тебе спи тати не можна, зразу тебе нудить, — говорить він з образою в голо сі, — спитаю у Вітьки, пін мені все скаже! А чому ж ні ти, ні тато не називаєте ї ї по імені і по батькові?
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
