Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— Ій-кайтиси люди! А дибля чись на вас, ніхто й 'подумав би, що ви така, завзята еманципантка. Але одне хочу вам .сказати: якщо ви думаєте, що всі ті шумні кличі „жіночого питання41 не дійшли ще сюди і їх треба тут пропагува ти, то дуже помиляєтесь. Що не дійшли — це так, але 'пропагувати не треба, бо гуцулки1 давно вже рівноправні з чоловіками — ще мабуть з часів матріархату. Ви ще в Косові могли завважити, що в'їж джаєте в країну, в якій ,,жіноче питання44 давно вирішене. Хіба ж не бачили іви за вітринами наших українських крамниць картин — гуцулок верхи на конях? А деякі, — то й з люльками в зубах. Стовідсоткова' рівноправність, як бачите! — засміявся. — А :про „чари44, що то їх кидають врод ливі гуцулки на отих ,,Панів-хо- лєрникіів44, що приїжджають сюди — -ви не чули? А знаєте, п чому пі „чари44? Вони ж бо не лиш вро дливі. але й гордовиті бувають. Кожна з них так високо себе .дер жить, наче княжна яка. Оцею гор довитістю і 'вродливістю і чарують вони та'К наш чоловічий ірід. Та про .це ми ще поговоримо колись. А тепер до речі: як же вам, ітані „вдалоси44 Жабя — оця столиця Гуцул її? — Авже ж „вдалоси44, ще й як! — к!ажу. — Не дивуюсь уже, що всіх наших визначних 'письменни ків якась непереможна сила тяг нула сюди. Що Коцюбинський, Франко, Грушевський, Хоткевич, Катря Гриневиче'ва й другі — всі вони шукали творчого надхнення саме тут — у серці Гуцулії. Пере їжджаючи почерез Криворівніо, мій чоловік 'вказав 'мені місце, де була вілля Грушевського. Ага! Ще до тієї Криворі'зні — .посту пили .ми до кооперативної крам ниці, а газд такий'проворний моло дий крамар із жидів'сь'ки'м прізви щем. Як же це — .гуцул із жидів ським ‘прізвищем? — .Це, пані, один і'з численних доказів, як то Гуцульщина всмок тує, чи пак, по-культурному ка жучи — асимілює чужинців. Кра мар той належить одній із тих жи дівських родин, що то ’під час ,мі- сії Шептицьксіго (тоді ще моло дого стани'сілазівськсмго єпископа), так перейнялись його проповідя ми, що вихристились. Та не лиш християнство прийняли івони, але й перебрались у гуцульський о- дяг. Це так з жидами, а тепер що до 'поляків: хоч вони, тобто поля ки, намагаються не признавати навіть гуцулів українцями, а о- кремим якимсь племя'м, то проте, перебуваючи на Гуцульщині — змушені1 говорити тільки іпо-укра- їнськи, гуцули бо не розуміють і не хочуть розуміти польської мови. А ті поляки, що напостійно тут залишиїлись, то зовсім таки вросли в цю поч’ву. € тут адвокат поляк, то цей уже зовсім „огу- цулився44. Нежонатий івін, а газду вала в нього молода гуцулка. Ду мав він, що гуцулка ота вік із ним вікуватиме, а вона ні. Каже йому: „Що .служиласми, то служила, а тепер газдинею хочу бути. Ади, той ІГван із верхів сватає мене — не вікувати ж мені ианцкою по мийницею!44 Словом постаївила ру- бом ,,жіноче питання44. І що ж ви скажете?! Вивінував адвокат свою Парасочку — хату .поставив моло дятам. А на весіллі сиді'в за батька та й пламаіз ревними сльозами за Параскою, наче за рідною донь кою. Так то жиди й поляки „огу- цушоютси44 — Та ми вже розпрощаємось з вами, докторе. Дякую за цінні ві- домос'ти та й івибачайте, що час ви страїтили собі почерез нас. — Який там час стратив! Побу дете тут довше, в горах, то й зна тимете, що люди тут не поспіша ючи живуть. Ну, але 'вам до крам ниці треба. Купі'ть харчі'в на кіль ка днів, бо, як заслотиться, то не зможете з хати вийти. — З чого ж це ворожите, док торе? — .зацікавилась я. — Не я ворожу, а гуцули. Чи бачите косарів он Там, на панотце в і царинці? Як лиш панотець по чинає косовицю, то .гуцули тоді нізащо в світі не косили б своїх царино,к. -В панотця бо є 'такий хи мерний (чи пак ,,фіґлявий44, як гу цули кажуть) барометер, що, як показує погоду, то обовязково дсщ буде. І то не якийсь дрібний перехідний дощик, а таки слота, що затягнеться на кілька днів. Так бувайте! Ага! Я й забув виправ датись, що досі 'вашому чоловікові віЗк'ги не віддав. Та цими днями вже зайду до вас. Думаю, що мож на зайти до .вас оттак звичайно, без усяких церемоній. Фрака вби рати не треба —■ пра*віца? — ска зав якось ДИВНО іПОСМ'ІХуіОЧИ'СЬ. І від'їхав на свому гуцульському коникові1 — великий і вродливий, наче гетьман який. Згодом довідались ми, що Не- вестюк тільки один, єдиний, раз складав, чи пак віддавав, візиту у фраку. Було це одним роком ра ніш, заки ми приїхали. Тоді при був до Жабя інший молодий лі кар, який офіціяльно, у візитово- му одягу, з усякими церемоніями зложив візиту д-рові Невестюкові. І ГОДІ' то Невестюк витягнув з яки хось закамарків давно невжива ний фрак, як залишок ііз даївніх, світлих днів, одягнув його і ви брався до свого колеги по фаху. А що падав дощ і йому треба бу ло йти почерез царинки, то він пі шов босо, закотивши по коліна штани. І такий то був д-р Неве стюк. Сиїдів у звичайній гуцуль ській хаті, а його скромне госпо дарство вела молода гуцулка Па латна, що .замешкала їв нього з двома своїми синами, малими хлопчиками. Та не завжди вів він таке скромне життя. Колись давно були в нього ясні-свїтлі дні. Ма буть тому, щоб Забути колишнє минуле, почав -він до чарки загля дати. Та, що найважніше, не впи вався ніколи, тільки жартами й до тепами сипав налііво й направо. Раз лиш мали ми нагоду бачити, як був напідпитку, тобто випив більше, як треба. І тоді не був ия- ний, тільки поважний дуже. По чав згадувати дружину та дітей. Згадував із таким пієтизмом, яко го я ще не зустрічана в своєму житті. (Докінчення буде) ПОДБАЙМО ПРО КОНКУРС ПАСОК Конкурс, що його перевів 26 Відділ у Дітройті, дав около 20 пасок. З-поміж них відзначено, як стилеві й гарно спечені — паски пп. Анни Пиндик, Анастазії Демян, Юлії Кульчицької, Марії Д рого- мирецької і Катерини Вівчаров- ської. Перший конкурс показав, що в одному Відділі пять госпо динь печуть зразково. Але ж і в других Відділах є та лановиті господині! Треба тільки, щ об спробували влаштувати кон курс цього року. Можна це пере вести з нагоди Великоднього Ба зару або Свяченого. І показати, як печуть паску і в інших околи цях України. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
