Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ліна Григорівна ЦЕ НЕ ДРІБНИЦІ У совєтській пресі зустрічаємо нариси з тамошнього життя. Багато з них, маючи інше призначення, насвітлюють цікаві для нас сторінки п обуту. Такими е „Нотатки педагога“. У своїх міркуваннях на педаго гічні теми — авторка-вчителька розкриває нам картину соціальної не- рівноети, що заіснувала в совєтському режимі та насвітлює постать дами з совєтської бур ж уазії. По зеленому скверику, розви тому біля великого, недавно засе леного будинку, прогулюється мо лода гарна жінка. За руку вона ве де маленького хлопчика. Я .мимо волі усміхаюсь дитині. Мені по добається її трохи блідувате лич ко. Невеликі сірі очі, відтінені гу стими темними віями, виблискують пустотливо і разом з тим уважно. Мені дуже хочеться познайомити ся з хлопчиком ближче, але прав ду кажучи-, побоююсь матері. Я і знайома, і незнайома з нею. Вікно кімнати, де стоїть письмо вий істіл, за яким я готуюсь до шкільних зайнять, виходить на ву лицю. Через дорогу стоїть вели кий новий будинок з довгими бал конами. На одному з них я часто бачу цю маму. Вона сидить, спи раючись повною рукою об бильця балкону, і дивиться на вулицю. Ні разу я не бачила 'В її руках якої- небудь роботи, зате часто чую її голос, звернений вглиб кімнати: — Дашо, Дашо, чи скоро ти підеш гуляти з Сашенькою? Пря мо нудно, юкільки часу ти возишся з нещасними трьома кімнатами! і знову вона дивиться на вулицю. Часто вона когось гукає або звертаються до неї: —■ Добридень, Ліно Григорівно, як ви себе почуваєте? Вигляд у ва'с 'прекрасний! Але Ліна Григорівна про це зо всім іншої думки. Навпаки, їй все гірше і гірше, запевняє вона, а лі карі «і-чо-го не ро-зу-мі-ють, ні- чо-го! У Ліни Григорівни багато знайомих, і мені часто доводиться зачиняти вікно, бо її головні скар ги заважають мені працювати. І тепер з нею раз-у-раз вітаються, і навіть коротку розмову Ліна Григорівна ухитряється перевести на тему про своє здоровя. —■ Добридень, Маріє Іванівно! —■ Добридень, Ніно Семенівно! Видно, що і Марія Іванівна, і Ні на Семені™а поспішають, вони зайняті і нетерпляче, але ввічливо, підтримують кілька хвилин розмо ву, в яку Ліна Григорівна втягує їх явно з нудьги. — Добридень, Ліно Григорівно, —- чути тоненький ГОЛОСОК ДІВЧИН КИ в брунатній суконці і білому фартушку. В руках у неї порт фель. Вона теж поспішає. — Добридень, Леночко, — ві тає її Ліна Григорівна, — поче кай, куди ти поспішаєш? Але дівчинка тільки махає ру кою в напрямі школи і перебігає вулицю. — Всі поспішають, мамочко, всі поспішають, тільки ми не по спішаємо, чому? — раптом питає Сашенька. — Поспішають! — роздратова но говорить Ліна Григорівна. — Страшенно, подумаєш, потрібне їх поспішання. А ти не питай про те, що тебе не торкається! Сашенька на хвилину замовкає, але тільки на хвилину. — А чому ти Марію Іванівку і Ніну Семенївну називаєш так, а Лену — просто Леночкою? — знову ставить він запитання. — Тому, що дорослих завжди так називають. Адже ти чув — і мене кличуть — Ліно Григорівно. Це називається звертатися по іме ні і по батькові. Це ввічливо, куль турно. А називати дорослих тіль ки по імені або говорити їм „ти“ — некультурно, неввічливо, повчає си.на Ліна Григорівна. —• А Даша ще маленька? чую я здивоване запитання Са- шеньки. — Який же ги дурненький, — відповідає Ліна Григорівна. — На ша Даша майже бабуся. —■ А чому ж ні ти, ні тато не називаєте її по імені і по батько ві, —■ говорить хлопчик. — І я їй говорю ,,ти“, а ти мені не сказала, що це неввічливо, — продовжує він. — Чому, чому! Просто нудить мене від твоїх вічних „чому" У Сашеньки починають дрижа ти губи. — У, мамухо, нічого у тебе спи тати не можна, зразу тебе нудить, — говорить він з образою в голо сі, — спитаю у Вітьки, пін мені все скаже! А чому ж ні ти, ні тато не називаєте ї ї по імені і по батькові?
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
