Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Стежа на Поділлі (Спогад сперед 40 літ) Серпень 1915 р. Українські Січові Стрільці лежать на най дальше висунених позиціях між Стрипою й Серетом. Стрільців покинула зневіра, яка огорнула їх після втрати Галичини, а побіда на Маківці додала сили і стрілецтво руши ло з гір, як весняна повінь. Пі сля горлицького пролому по чався відворот московського війська. На лінії Болехів-Лисо- вичі - Гузіїв - Гошів розгорівся бій, під час якого багато стріль ців попало в полон. Але врешті перемогли й тут. Аж над Зол. Липою під Заваловом і Марко вою простояли УСС більше мі сяця. Там згинув молодий пись менник четар Балюк із сотні Дм. (Вітовського. Але офен-зива продовжува лась на цілій лінії і в погоні за ворогом Стрільці опинились на просторих ланах Поділля. Так застав нас серпень 1915 року. Як сьогодні бачу ті роз логі поля, перерізані глибоки ми яругами! На переді нас, тіль ки трохи на ліво село Заздрість (звідкіля походить митрополит Сліпий), а зправа позаду село Дарахів. На переді дещо на право село Бернадівка, що вже притикає одним кутом до Се рету. Перший курінь УСС за йняв становища між селами За- здрість-Дарахів-Панталиха. Од на сотня від одної якого пів кі лометра, отже правильної роз- стрільної не було. Наша сотня Чмоли була ніби в запасі, але якого пів кільометра навскіс між сотнями. Направо від нас за Дараховом стояв полк мадя рів і чехів, а наліво у напрямі Настасова й Людвиківки II. ку рінь УІОС. Нашвидкуруч ми окопались. Рили в вемлі рівчаки, неначе гробики, щоб можна було по кластись рівно з землею. Над ними ставили кілька снопів вів са, щоб маскували. Воно хоро нило також від дощу і холоду вночі. Тож ми раді були тим снопам, хоч остюки з вівса по залазили за шию й у волосся й кусали немилосердно. На нашому відтинку був по зірно спокій. Одначе стежі хо дили в різні сторони, щоб роз глянути терен та приносити ві домості. іВрешті прийшла черга іти на стежу й на наш рій. На прям село Бернадівка. Стежу провадив тов. Лаврентович. I- шло нас сім — окрім провідни ка ще Григоращук, Ільницький Мельничук і я, дальших не па- мятаю. Ідучи здовж наших сотень ми розмовляли, але коли увійшли в яр, що провадив до Бернадів- ки, тоді вмовкли. Порозуміва лись тільки знаками, бо в сотні повз які ми проходили, сказали нам, що москалі є в віддалі я- ких 1-2 км. і що вони теж виси лають стежі. Що ближче до Бернадівки яр глибшав і ми по двоїли обережність. 'Врешті перша хата Бернадів ки! До хати була приставлена драбина, а на покрівлі чоловік поправляв стріху. Провідник вислав одного зі стрільців, щоб засягнув “язика”. Той повер нувся з вісткою, що тепер мос калів немає в селі, але вони при ходять рано і ©вечорі. Тож ми у війшли на подвіря. Господар зліз із даху, посходились близькі сусіди, почалась розмо ва. Коли селяни почули, що це стежа УОС, почали розпитува ти про війну, про наші наміри. Та провідник наглив, щоб посу ватись дальше. Селяни остере гли. У другому кінці села мо жуть бути москалі, а вони йдуть стежею щонайменше 20 люда. А старенька бабуся, що стояла збоку, підперла рукою підбо ріддя й каже: — Ой, дітоньки, ви такі мо лоденькі, шкода, щоб вас мо скаль побив! Він кажуть у тому фільварку є! І показала рукою на панський двір, що розкинув ся під горбком у другому кінці села. І дійсно у дворі був якийсь рух. Та йти туди в такому мало му числі не було змислу. Про відник стежі видав наказ при вітати москалів сальвою. Ми поспирали кріси на пліт, щоб цільніше стріляти і віддали три сальви. Тоді впав наказ до від вороту. Поволі почали ми схо дити на стежку, якою сюди прийшли. Але ось жінки несуть масло на капустяному листку, а другі знов хліб, яйця, сир. А бабуся хрестить нас і каже: — Най вас Бог провадить, ді тоньки! Незабаром повернулись ми до сотні. Провідник зголосив сотникові наші помічення. Ра ді, що сповнили свій обовязок і так гарно зустріло нас село! Тільки сіли полуднувати, ко ли новий наказ! Гарматний во- гон на правому крилі довів до заломання лінії (чехи підда лись). Наказано загальний від ворот в напрямі Соколова над Стрипу. А нашій сотні припало крити цей відворот! Я й не зясовувала собі тоді, що не значить. Мене цікавив сам порядок відступу, що про ходив на наших очах. Москов ські гранати падуть перед сот нями, що відступають на право й на ліво. А сотні виринають неначе духи із куряви землі й диму і сунуться дальше. Через наші окопи проходив сотник Сушко попереду своєї сотні. Ось упала Граната і стовп куря ви й диму закрив його й сотню зовсім. Я думала, що вже про пали! Але дим розходиться, а вони як зяви вилазять задим лені й запорошені і сотник Су шко знов, показу є їм напрям. Коли вже відступ кінчався, я освідомила собі, що ми ще не маємо право рушитись. Яке це неприємне почуття! Але нічого не вдієш — приказ є приказом! Прилипаємо до землі, немов бажаючи врости в неї. Коли сотні перейшли, ми почули, що свистять крісові кулі. Значить, ворог уже близько. Тоді вже прийшов наказ відступати й для нас. А тут рівнина кругом, збіжжя з поля вже забране, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
