Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ведмедик Місьо ДЗЮБКО В ГОРАХ Дзюбко в місті був ще вчора (Галас там і шум такий!) — А сьогодні він у горах, Де смереки і квітки. Поміж віти сонце сяє, Казку тихо шепче гай, Пташка в кущику співає: “Дзюбку! Друже мій! Вітай!” Ходить Дзюбко кучерявий, Невеличкий, наче гном — Скаче вітрик по галяві, Пахнуть квіти під вікном. Роляник БІДНИЙ РЯБКО Ліг Рябко у підворітні И так же гірко скавулить: "Вушка, вушка мої бідні, Хвостик, спинка — все болить!” йшли дівчатка повз ворота, Стали песика жаліть: “Чи Івасик — твій господар — Не глядить тебе, як слід?” “Ой, глядить, і дуже любить Безталанного мене: То за хвостика пощулить, То за вушка скубоне . . .” “Бідний ти, Рябко, у нього: Як же з ним у світі жить? .. “Авв! — озвавсь Рябко — та кого Про Івася не кажіть: Не ледачий він, не впертий .. . Ні, він хлопець не з таких, Тільки що . . . немилосердний До твариночок живих . . .” А Івась за Ганком слухав, Та й озватись не посмів, Бо чогось по самі вуха, Наче рак, почервонів . . . О. Кобець Веселі віршики знайдете у збірнику К. Перелісної „ОЙ, ХТО ТАМ?" Гарні ілюстрації, кольорова обгортка. — Коштує 80^. Коли малі ведмежата вже де що підросли, подумала мама ведмедиха, що треба б їх крім молочка ще чимсь накормити. От і наклала в мисочку меду, взяла деревяну ложку і пішла між дітей. А було їх троє: ста ршенький Місьо, молодший Бурмилко, і доінечка Дуся. А тут у мами лиш одна ложка й одна мисочка. Бо' деж вона, бідна, думала, ЩО' Бог дасть їй аж троє діточок нараз? Дума ла: може одне . . . та й не по старалась більше начиння. Що ж його робити ? Понесла медок між дітей і сказала: — їжте ді ти чемненько, згідливо! — А са ма пішла до своєї роботи. Ледви мама вийшла, ведме жата з криком радости обсту пили стіл і кожне хапало за ложку. іПочали дертися. І тоді старшенький Місьо як не вхо пить ложку в лапку, а мисочку перед себе. Та ложкою братчи ка і сестричку по чолі, по чолі, таки добре набив. А сам засів за стіл та давай їсти сам. їсть тай їсть, аж сопе, а животик стає грубий, мов гарбуз. А молодші тим часом плачуть по кутиках. На це надійшла мама. А мо лодші ведмежата припали до неї з жалем. А мама до Міся: — То ти такий брат? Ти поганий ласуне! То ти посмів скривдити їх? —-А що я мав робити, як во- Нова збірочка для дітей на осінні й зимові місяці ЗОЛОТЕ ПАВУТИННЯ Відбитка з “Нашого Життя” Упорядкувала Марія Юркевич Ціна 50 ц. з пересилкою 55 ц. Замовляти у Централі СУА й усіх книгарнях ни . .. брукнув під носом Місьо. — Якто, що? Треба було по годувати вперед молодших, а решту самому зїсти. От як! І мама Ведмедиха дуже роз сердилась: — Геть мені з моїх очей, ти поганий, недобрий хло'пчище! Забирайся мені з хати! йди собі в світ, заочі! Йди на службу, куди тебе очі понесуть! Я не хочу такого не доброго сина! — На, тут маєш цей мішок на дорогу, з бохонцем хліба! йди, йди геть! Місьо звісив голову, взяв мі шок на плечі, палицю в лапи, тай пошкандибав до дверей. А мама Ведмедиха ще за ним кри кнула: — І не смій мені вернутись під батьківську стріху, поки до брим вчинком не змажеш своєї провини! Йде наш Місьо, йде, такий сумний, що, ах! Хоче плакати •— але деж годиться юнакові сльози 'проливати? Аж нараз почув над собою шум крил. Ди виться Місьо а то Сова-Шепе- туха, що живе у них на дубі, на другому поверсі. — А зажди, дурний! — крик нула. — Чого так біжиш? Я аж задихалась, н,е можу назді- гнати. Місьо став — Чого вам, тіточ ко? — Та хочу дорогу показати і ще дещо сказати: — От, йди просто понад цим потоком, аж вийдеш на биту дорогу. А по тім дорогою аж до моста. А там круць! направо так з пів милі, потім круць! наліво у сосновий гущавник. Там стоїть хата вов ка Обжори, легко її знайти. Це панисько багатий, він тебе прийме на службу. Йди! — Дякую вам тіточко! — ска зав Місьо і чемно вклонився. Йде він дальше а все нагадує
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
