Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ниць, які разом з чоловіками своїми приймали участь у кри вавих боях і ворогам кидали аркан на шию на повнім скоку на коні. Багато їх вважало смерть чоловіка за смерть влас ну і по смерти дружини свого, лада, добровільно йшли на ко стрище. На думку нових дослідників, варяги, коли прийшли на наші землі, вже застали там словян- ську державу. І може тому ці суворі 'ПІВНІЧНІ, воїни, подібні на видовбані з каміння мону менти, так скоро засимілюва- лись. Та ось з мряковиння століть виступає постать жінки — во лодарки — символу організова ної міцної влади і державної і- доії. Наш лйгоїтс, чужоземні джерела і низка леґенд, малю ють нам яскравий, повний енер гії образ Ольги “мудрішої із чоловік”, як казали про неї ки яни. І хто б вона не була — бо історики по різному зясовують її походження — чи словянка, дочка селянина-перевізника, Прекраса, яка змінила своє імя після шлюбу на імя Ольги, чи скандинавка, варяжка, Г ель- ґа, чи бояришня з посади Ви- буто'ва біля Плескова (Пскова), яку ще 10 -ти літньою дівчин кою князь Олег привіз до Киє ва в майбутні дружини князеві Ігореві — це не має такого зна чення, бо звязана вона з на шою історією. Образ її все мі няється... То мудра і гарна дів чина — за красу і хитрість во лодаркою стала. То княгиня, що вірна традиціям предків, люто мстить деревлянам за смерть свого князя-лада і тим відповідає дикому варварсько му ідеалові епохи. Відімстивши, завойовниця стає правитель кою, мудрою хазяйкою землі руської. Починається низка її реформ: вводить оподаткуван ня підвладних їй племен, “уста- вляющи устави і уроки”, вно сить порядок у промисл, “в ло- вшца” с. то ловецькі терени, ва жливі в той час, бо давали до рогоцінні хутра для експорту. Ольга здається перша влашто вує землепорядок на Русі. І ча сто сама з невеликим почотом обїадить свої землі. З зовніш ньої політики Ольга навязала тісніші звязки з Царгородом і з Німеччиною. В 959 р. вислала посольство до римського імпе ратора Оттона просити єписко па і священиків. І тут бачимо ще один образ княгині Ольги ■— ,Ольги-хр(истиянки. Вона лиш вагалась чи завести християн ство на Русі у звязку з ВізантЬ єю чи з Римом? Вже до неї почало християнство ширитись на Русі через торговельні зно сини з греками. Від греків пе рейняли християнство деякі ва ряги “мнозі бо беша варязі християни”. А за ними і русичі. У дружинах князя Ігоря було вже багато християн. Християн ська віра була знайома киянам ще при перших «варязьких кня зях, хоч ще при Володимирі Ве ликому у Києві стояли поган ські ідоли. Перша з жінок у ки ївський Русі, що прийняла хри стиянство, була дочка київсько го посадника Доброгніва. Імя її згадується в грецьких історич них джерелах. Дружина Ас- кольда, Ірина, яку дитиною ви везено до Царгороду, і яку вже дорослою дівчиною врятовано з полону, була перша наша кня- гиня-християнка. Та все ж хри стиянство ще дуже поволі ши рилось у київській Русі. Напри клад син княгині Ольги, Свято слав, прозваний Хоробрий, не захтів прийняти християнства, бо “його вої над ним сміяти муться”. З воями своїми !вів су воре життя і рухався з місця на місце дуже легко: “легко ходя, яки пардус” (барс). Побив вя- тичів, розгромив хозарське царство, племена ясів і каго- сів на р. Кубані, на Волзі кам ських болгар і на довго осів в Болгарії. І княгиня Ольга, вже стара, фактично й далі керува ла державою у столиці Києві. Вона не завагалась прийняти християнство, а її великий авто ритет в очах народу ще більше прихилив до християнства за гал і полегшив її внукові, кня зеві Володимирові, відносно без великих труднощів охрис- тити киян, в той час коли інші племена до хреста приводили “огнем і мечем”. За це церква нар ікла кнагиню Ольгу “свя тою”. Взагалі часи княгині Ольги, князів Олега, Святослава, Во лодимира, Ярослава — це ча си найбільшої експансії Київ ської Держави. Це доба вели ких здобутків, блискучих по ходів на Чоріне море, на Каспій, Балкани. Син Ольги, князь Свя тослав, завойовник Хозарської імперії, мрі'в оволодіти Царго- р о ї ош. Держава зміцнюється... „Поволі зростають міста, як хотіння, як гордість, Поволі тужавіють села, з містами поедлані міцно/ (Юрій Липа) Після хрищення Руси за Во лодимира Великого звязки Ки єва ширшають. Крім Візантії і Скандинавії, а при Ользі ще й Німеччини, тіснішим стає звя- зок з Польщею, Уграми, Чеха ми. Та після смерти Ярослава Мудрого київська Русь розпа дається на уділи. І це заверши лось у XII ст. Перші відомості про само стійну діяльність жінок XI, XII і XIII ст., зустрічаємо серед кня- жен, у яких це носить характер побожности, у ділах християн ського милосердя. Історія збе регла нам їмя княжни Бвпраксії Всеволодовни, яка стала ні мецькою цісаревою, дружиною Гайнріха І. Чоловік умовляв її перейти на латинство. Вона довго відмовлялась, віддана своїй вірі, та коли він став при мушувати, відійшла від нього. Це була 'в ті часи річ виїмкова. Така жінка мусіла собі усвідом лювати, що її особисте життя на віки зломане. Та вона, хоч свідома цього, не може йти проти свого переконання, не може зрадити “своєї віри”. Бо в той час вірність вірі було те саме, що «вірність батьківщині. А віра для неї, віра-батьків'щи- на, була понад усе, понад осо бисте життя, понад життя її близьких. 10 літ поневірялась вона по світі і аж у 1116 році пішо прийшла .в Україну і від разу постриглася в Андріїв ськім манастирі. Там, де тепер Білорусь, лежа ла полоцька земля. В IX. і по чатком X. стол. вона належала князю Олегу. Вкінці X. стол. там княжив князь Рогволод. Володимир Великий звоював
Page load link
Go to Top