Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Заспівай, Бояне „Ми ті, що вірні меті йшли безупинно до неї/* (Е. Плужник) Існує гасло, що історія знає тільки ті народи, які мали своїх героїв. І, справді, історія виз волення всіх народів з-під ярма, це передусім, історія героїв і мучеників цих народів. І поки є героїзм і поки є жертви — ми можемо вірити в перемогу на шого ідеалу. Бо нарід можна тільки тоді побити, коли вже згублені його ідеали. О. Оль жич писав: “Сучасна українська свідомість спирається на три валому тисячолітньому підму- ровку”. На цьому підмуровку йде постійна вперта боротьба українського народу за той са мий ідеал. Ця боротьба все роз палюється і вона є для нас за порукою кращого і достойного майбутнього нашого народу. Бо в світі все відбувається зу силлям, працею, натхненням і боротьбою. І навіть найшляхот- ніші ідеї, як звільнення від крі пацтва, поки вони стали зако ном, — за них йшла боротьба і проливали кров. І тому тіні ге роїв, що за нашу батьківщину віддали своє життя, нам ближ- ці, ніж багато тих сучасників, які егоїстично увійшли лише в своє особисте життя, забувши про неволю рідного краю. Кожна історична доба відріз- нюється своїм світоглядом і ді євими постатями. І кожна доба нашої історії дає доказ актив ної участи українських жінок. За історичним переказом пів- денно-понтійська Україна була колись країною завзятих Ама- зано'к:: „Тут ще наїздниця скакала І військо не мале вела/4 (І. Котляревський) І була вона, як малюють її чу жі подорожники, “страшна во- йовниця, знахурка і чарівниця”. Амазонки їздили верхи з луком і щитом, а їх дівчата не могли раніш вийти заміж, поки не за- бють хоч одного ворога. Перші вістки про українців (хоч тоді й багато століть піз ніш назви “українці” ще не вживали), дійшли до нас з IV в. по P. X. Але ще перед ними жили на нашій землі різні на роди: скити, сармати, алани.... В IV ст. по P. X. почалось велике переселення народів. Зявились німецькі племена ґотів. Потім з Азії насунули тюркські пле мена гунів з Атилою (V ст.). По відході їх звільнились ши рокі простори теперішньої У- країни і їх заняли анти. Епис- коп Йордан з Равенни в 450 р. по P. X. пише про країну ски тів, положену між теперішнім Озівським морем і Вислою і твердить, що там жили словяне, між якими було племя АНТІВ, що “зайняли землю від Дністра до Дніпра”. Ще єгипетський король Весосіс пішов війною на скитів, 'про яких старовин ний переказ каже, що вони бу ли чоловіками амазонок. В VI столітті прийшла орда обрів, в VII хозарів, які осели лися між Озівським і Каспій ським морем. Тип жінки — во- йовниці заміняється поволі ти пом “віщої-діви”, словянської Полудниці. Вони відважно вою ють, а в мирний час господа- рять і прядуть лен. „І ждуть жінки із стравами мужів У білих простих і важких уборах/* (О. Ольжич) “Країна словян — край рів ний і лісистий”, пише про нашу землю арабський письменник X ст. Ібн—Даст. “В лісах вени й живуть. Як котрий умре, вони палять його труп”. “Як у кого з них родиться син, він бере голий меч, кладе перед новона родженим і каже: — “Не залишаю тобі в спад щину ніякого майна. Матимеш тільки те, що здобудеш цим ме чем”. Словявські племена за тих часів ,як їх застає історія, жили родами, себто сімями. Коли о- дружувались, не відділялися зі спільного батьківського госпо дарства а жили разом. Так сімя розросталась у рід. На чолі ро ду стояв найстарший віком дід або баба.. З родів складалося племя. А важливі справи вирі- шали на вічах. Правильних шлюбів не було, а звичайно чо ловік або купував собі жінку, сплачуючи “віно”, викуп за те, що забирає з тієї сімї робітни цю, або викрадав собі жінку під час забав “ігрищ” молоді. В давніших часах куплена жін ка була такою ж власністю чо ловіка, як і його худоба. Він міг її вбити і це не вважалось за провину. Тяжка доля такої дівчини, яку продавали в чужий рід, оспівувалась в піснях . . . Та жінка-мати займала в сімї поважне місце і по смерти чо ловіка робилася головою ро дини. „... Мати, Скромна сестра і галас малих братів/* (О. Ольжич) По старо-словянському зви чаю вдови користувалися пов ними горожанськими правами. І, взагалі, положення жінок у словян було краще в той час, як у Інших європейських наро дів. Лев Диякон пише про наших предків: “Нарід нерозважний, войовничий, сильний, що напа дає на всіх сусідів. Вони ніколи, хоч і переможені, не віддають ся в руки ворогів. І якщо не сподіваються вирватися, то встромляють собі в нутро меч і так себе забивають”. Серед леґенд початків нашої історії згадується княжна Гали- ця, дочка легендарного короля Галичини. Після смерти свого нареченого вона не схотіла вий ти заміж за готського короле вича і — щоб врятувати Гали чину від знищення готами — втопилася. Історичні легенди цікаві тим, що відбивають сві тогляд і ідеали тієї доби. А які були ці ідеали, ми читаємо в споминах візантійського пись менника Маврікія, де він згадує і про героїчний світогляд укра їнських жінок, хоробрих наїзд- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
