Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Травень 2026 9 У 1859 р. Шаміля захопили у полон і вивезли подалі від його народу – у Калугу, де він прожи - вав під постійним наглядом жандармерії. Його не стратили — не з гуманізму, а з політичної до- цільности. Йому дозволяли проживати з роди- ною, мати релігійні практики і навіть не перечи - ли існуванню певної поваги з боку еліти. Пізніше йому навіть дозволили здійснити хадж (щорічне паломництво мусульман до Мекки (Саудівська Аравія) та її святинь (Кааба, гора Арафат, долини Муздаліфа і Міна), що є п'ятим стовпом ісламу). Але це була демонстративна поразка лідера, а не свобода. Імам Шаміль помер у 1871 р. в Ме - діні — у вигнанні, далеко від своєї землі. Що зробили з народом Північного Кавказу Імперія завжди говорить: «Ми прийшли вас на- вчити». А потім творить те, що важко назвати просвітництвом: вбиває, депортує і перетворює у діаспору титульну націю. Фінал війни на Північному Кавказі став ката- строфою для цілих народів, особливо для чер- кесів (адигів). Російська цивілізація прийшла у вигляді масових вбивств, випалених поселень і вигнань людей з власних домівок та стала ма- совою примусовою депортацією черкесів до Османської імперії. У багатьох джерелах це опи - сують не як переселення, але саме як етнічну чи - стку й трагедію масового вигнання. Людей гнали до Чорного моря. Без їжі, без житла, без меди- цини. Тижнями вони чекали кораблів просто неба. І також без їжі, ліків та умов проживання. Потім — переповнені трюми, шторми, хвороби, смерть у дорозі. Знесилені та виснажені люди гинули сотнями тисяч. Тисячі депортованих по- мирала ще на березі, тисячі — в морі, і тисячі вже в Османській імперії, куди людей виванта - жували виснаженими та знесиленими. Що було і що залишилось Цілі кавказькі народи втратили Батьківщину і просто зникли. До війни 700 000—1 000 000 черкесів прожи - вало лише на своїй історичній землі. Після війни у світі залишилося 5–6 млн черкесів, але вони переважно проживають у Туреччині, на Близь - кому Східі та в Европі. Тобто, народ вижив, але втратив свою Батьківщину. Корінному населенню фактично закривали шлях назад. Землі юридично закріплювали за новими власниками, а старі назви поселень зни - кали разом із пам’яттю про тих, хто тут жив. Це означало не просто зміну населення, а штучний демографічний перелом: знищення етнічної ці- лісності регіону; витіснення мови й культури; зміну господарського укладу; втрату історичної тяглости. Нині на карті не існує жодної держави чи автоно- мії з назвою «Черкесія». Історичний край було роз- шматовано між кількома адміністративними утво- реннями, а сама назва зникла разом із політичною суб’єктністю народу. Залишилися лише фрагменти імені — в назвах регіонів, де черкеси вже не ста- новлять більшости, і мільйони людей у діаспорі, для яких Черкесія існує не на карті, а в пам’яті. Черкесію перетворено на Краснодарський край, Адигею, Кабардино-Балкарію, Карачає- во-Черкесію, частину Ставропілля. Назва Карачаєво-Черкеська Республіка — ком - промісна, не історична. І хоча й зберегла слово «черкеська», але черкеси там не є титульною більшістю, регіон штучно об’єднаний з карачаїв - цями. Це приклад розмивання ідентичності че - рез подвійне найменування. Назва Республіки Адигеї походить від само- назви черкесів — адиги. Однак її територія дуже мала порівняно з історичною Черкесією. Фак- тично це анклав усередині Краснодарського краю, де більшість населення — не адиги. Тобто, народ є, назва є — а масштабу немає. З Кабардино-Балкарською Республікою теж не все добре. Кабардинці справді є одноїю з гілок черкесів. Але, знову таки, маємо подвійну наз - ву, а ще — поділ історичного простору та адміні - стративну фрагментацію. Фактично, наразі на місці Черкесії залишив - ся адміністративно-розшматований простір, де пам’ять про Черкесію старанно намагалися стер- ти разом з народом. Історична довідка Край, де проживали черкеси, називали Черкесія (Circassia). Це не була єдина держава з чіткими кордонами, але це був історичний край зі свої - ми політичними системами. У ньому було кілька політичних об’єднань: Адигейське князівство, Кабарда (одне з політичних утворень Черкесії) і десятки сильних племінних об’єднань. Це був самобутній політичний і культурний регіон — не «широка роздроблена територія» без імені, а саме Черкесія. У міжнародній і науковій традиції Circassia вважається історичною батьківщиною черкесів, знищеною як політична і демографічна реальність у XIX ст. І факт, що тепер немає жодної адміністративно-державної одиниці з назвою «Черкесія» — це не лінгвістика, це результат вій- ни, депортації і свідомого стирання назви і нації. Землі Черкесії не були «дикою гірською пу - сткою», але виробничою цивілізацією зі своїм господарством. Черкесці бробляли землю, ви -
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
