Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Травень 2026 35 КУЛЬБАБКИ ТА ДІВЧИНКА ОЛЕНКА Тільки-но прокинулося сонечко, як Оленка вже поралася на по- двірʼї. Наливала котикам молоч- ка у мисочку, курчаткам сипнула жменьку зерняток, а квіточки на клумбі полила сріблястою, прохо- лодною водичкою. Раптом її увагу привернули жовті, кругленькі намистинки, що виділялися поміж зеленою тра - вичкою. — Чи то часом не маленькі кур- чатка відійшли від мами-квочки та вирішили прогулятися окремо? — вголос промовила дівчинка. Але коли підійшла ближче, то побачила не курчаток, але квіточ- ки, що своїми пухнастими голівка- ми ловили сонячне проміння та від того ставали ще яскравішими. — Це ж кульбабки! — весело сказала Оленка. І від побаченої краси аж сплеснула у долоні. А квіти ніби розуміли її: радо ки- вали своїми жовтими голівками, що похитувалися на пружких зе- лених стовбурцях. І здавалося, що були дуже раді побачити гостю! Минали дні. Сонце кожен день і так само лагідно обіймало куль- бабки, а Оленка щедро скроплю- вала їх водичкою. Одного разу, десь по обіді, ді - вчинка вирішила навідатися до квітів, аби помилуватися ними. Але замість яскраво-жовтих со- нечок побачила лише пухнасті, біленькі кульки, що нагадували маленькі хмаринки. Але як тіль - ки Оленка наблизилася до них, раптом подув вітерець і біленькі пухнастики розсипалися на ве - лику кількість маленьких пові- тряних парасольок, що стрімко здіймалися до неба. Вони полеті - ли високо-високо і зупинилися на мить, немов споглядаючи зверху на світ. Однієї миті галявина стала порожньою. Лише похитувалися стеблинки соковитої зеленої трави, наче щось обговорюючи між собою. Оленці стало трохи сумно. Аж раптом вона побачила одного пухнастика у себе на долонці. Ще один торкнувся її плеча, а ці- лий згусточок сховався у її волоссі. Дівчинка усміхнулася й голосно сказала: — Дякую, що не забули про мене! Летіть! А я буду чекати на вас навесні. Однак вже наступного ранку, біля самісінького ґанку, зʼяви - лися нові кульбабки. Вони, як і ті, що відцвіли, тихенько похи- тували своїми жовтими голівками, наче віталися з Оленкою. І дівчинка, набравши водички у кухлик, вмивала їхні личка, при - говорюючи при цьому: — Які ж ви гарненькі! Які ви миленькі! Від автора на честь свого 35-річчя. Творчість — це невід’ємна частина мого життя. У кожній хмаринці, квітці, сонячному проме- ні я знаходжу тепло та енергію для того, щоб писати, створювати, бачити те, що відчуває серце. Та всі мої роботи й надалі залишалися б тихими рядками на папері, якби не підтримка моїх поціновувачів. Саме завдячуючи вам мої слова знаходять свого читача, оживають, надихають і ста- ють чимось більшим, ніж просто рядками на папері. Тож у рік свого ювілею від усієї душі дякую вам, дорогі українці закордоння — за віру, за натхнення і за те, що ви разом на цьому творчому шляху. Це безцінно.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
