Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 OUR LIFE • May 2026 ДВІ КАЗОЧКИ від Тетяни Прокофʼєвої з міста Покров Дніпропетровської області У зеленому лісі, під старим дубом, ра- зом зі своєю мамою проживало малень- ке зайченя по імені Рожева Лапка. Таке ім’я їй дали тому, що подушечки її м’яких лапок не були сірими, як у інших зайців, але мали ніжний рожевий відтінок. Щоранку матуся будила Лапку лагід- ним голосом і ніжно гладила по пухна - стій спинці: — Доброго ранку, моя зірочко, — ка- зала вона. — Нехай твій новий день буде добрим! Одного разу Рожева Лапка прокину- лася дуже рано, ще задовго до того, як мама збиралася її будити. Сонечко тіль- РОЖЕВА ЛАПКА ки-но визирало з-за дерев і його теплі вранішні промінчи - ки ніжно торкалися крапельок роси на зеленій травичці. — Мамо, — запитало зайченятко, підставляючи свою спинку до сонця. — А що на світі найніжніше? Мама усміхнулася: — Мабуть, сонячний промінчик. Лапка завжди довіряла мамі. Але цього разу їй чомусь захотілося запитати про це звітят. Вона побігла лісовою стежкою і почала розпитувати своїх друзів. Руда Білочка, що якраз сиділа на гілці та готувалася до сніданку, сказала: — Найніжніше — це пухнастий хвостик! Однак Їжачок, який пробігав мимо, не погодився з Бі- лочкою: — Ні, найніжніша — то ранкова роса на квітах! До розмови долучилося маленьке Пташеня. Воно ра- дісно защебетало: — Найніжніше — це теплий вітерець, який розпушує мої крильця і допомагає літати! Рожева Лапка уважно слухала друзів і навіть пробувала відчути те, про що вони казали. Але розуміла, що є щось у світі ще ніжніше і за сонячний промінчик, і за пухнастий хвостик, і за крапельки роси та легкий вітерець... Коли вона повернулася додому, мама обійняла її свої - ми теплими лапками. — Де ти була, моя маленька? Я хвилювалася. Та й сні- данок давго готовий. І тут маленька Рожева Лапка зрозуміла, в чому секрет справжньої ніжности. Вона міцно притулилася до мами й прошепотіла: — Рідненька моя матусю, я все зрозуміла і тепер знаю: найніжнішими у світі є мамині обійми! Матуся ніжно усміхнулася та поцілувала свою донечку у носик, що, як і лапки, був у зайченяти рожевим. А Сонечко, яке зазирало у віконце, погодилося й не пе - речило Лапці. Бо справді, у світі багато тепла, але мами- на любов — найніжніша й найтепліша.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
