Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
24 “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2009 1934 року. ,,В цей пам ’ ятний день, – згадує п. Оксана, – площа в ц ентрі міста та вулиці були вщерть заповнені квітучими колонами барвисто одягненого сільського жіноцтва та молодих дівчат, святково одягнених у мальовничу на - родну ношу, що захоплювала глядачів. Масове виведення хороводів - гагілок просто неба в сліпучий соня чний день з райдугою вишивок – створювало рідну панораму, повну якоїсь древньо - містичної обрядовости... і національної гордости. Такі моменти в житті не забуваються. ” Сповнена енергії, молодечого запалу і патріотизму, Оксана та її подруги в неділю і свята виїжджала на села, де виступала з ре - фератами на освітні, національні та культурні теми. За приналежність до ОУН її вперше арештують у 1934 році з присудом 3 - х років у в ’ язниці. Пізніше – у 1939 - му році вдруге ув ’ яз - нена у станиславівській тюрмі, з якої разом з сотнями українських політичних в’язнів - патріо - тів звільнилася, розбивши двері в ’ язничних камер. З приходом більшовиків (1939 рік) на 7 - ий день більшовицької окупації її було заареш - то вано. Причину свого арешту Оксана зрозуміла відразу: за канц елярійними столами сиділи ко - му ністки, які разом з нею сиділи в польській тюрмі, але вдавали, що її не знають. Ось звідки НКВД за кілька днів вже мало списки молодих українців - патріотів. Оксана весь час молилася до Матері Божої, щоб енкаведисти не знайшли архівів її польського ув ’ язнення. Мабуть, так сталося, бо за кілька тижнів її звільнили. Та нічого не радувало її на волі. Українське насе - лення Станиславова було пргнічене, залякане, немов чорна хмара нависла над містом. І ось нова навала. Запам ’ ятався день 22 червня 1941 року. Пані Оксана згадує: ,, Нараз – несподівано пронісся несамовитий гук совєт - ських літаків, що неначе зранені птахи зірвалися з недалеких летунських баз. Через кілька днів совєтська армія залишила місто. Події наступали одна за одною. 30 червня 1941 року у Львові проголошено Акт відновлення Української Дер - жавности. Радісно святкували цю історичну подію, бо здавалося реальною заповітна ідея ,,Через Львів – до Києва! ” Та за неповні два тижні в Станиславів увійшли німецькі війська. Перем арширувавши через Станиславів, німецькі війська подалися на Сх ід, а німецька служба безпеки (ґ естапо) прий - шла на зміну більшовицького НКВД, зайнявши будинок на вул. Білінського. Німці наказали місцевим жителям вичистити в ’ язницю. Там були знайдені десятки трупів помордованих в ’ язнів утікаючими більшовиками. Оксана з товаришками шукали їхніх рідних. На подвір ’ ї тюрми стояв крик, плач, сльози. Пані Оксана згадує, що тіла закатованих в ’ язнів були обву - глені вогнем, руки зв ’ язані колючим дротом за спиною, сопу х був невиносимий. Одного вересневого ранку перед від - ходом до праці будинок, де Оксана проживала з матір ’ ю, оточили дебелі німецькі жандарми з псами - вівчурами. Зайшли до помешкання і почали обшук. Після того забрали Оксану до знайомої їй тюрми на вул. Бі лінського. Хочу зачитати уривок з книжки п. Окса - ни, де вона пише про свою маму. ,, Моя добра мати з тривогою на очах і сльозами пр а щала мене. Знаючи вже з досвіду, чим закінчуються такі обшуки, вона поклала мені в торбу хліб, цукор, чай і трохи солі. Спа сибі, дорога матусю, за твоє любляче, материнське серце, за обби - вання тюремних порогів під час моїх арештів, за твої неоціненні передачі мені до в ’ язниці, за вистоювання в чергах, щоб тільки якось допомогти своїй дитині, – спасибі за все, та хоч на другім світі прости доньці своїй , що стільки турбот завдавала тобі в так важкому твоєму житті. Гестапо було вщерть заповнене ув ’ язне - ними українцями. Продержавши нас цілу добу без їжі і води, вишикували довгою колоною у два ряди. Так стояли арештовані цілу ніч. Сіда - ти, чи опиратися на стіну не дозволяли. Одна товаришка, Марійка Б. була вагітною на останніх місяцях, не мала сили стояти весь час і жінки вирішили домагатися для неї крісло. Оксана і Філя Б. Підійшли до дверей начальника і німецькою мовою висловили домагання. Крісло жінці дали. Вранці завантажили в ’ язнів на військові автомашини і повезли до Львова. Перебуваючи у Львівській тюрмі на вул. Ло - нцького, по кутах келії можна було запримітити темні ржаві плями людської крові, хоч стіни були свіжо вибілені ” . І так ця в ’ язниця по черзі переходила з рук польського окупанта почерез криваві руки Москви в руки не менш жорсто - кого окупанта української землі – гітлерівської Німеччини. Після трьох тижнів перебування у Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
