Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАРОДНЕ ВБРАННЯ Довго не був я в нашім ріднім краю. Тільки з Га зет та листів знаю, як там тепер мої земляки живуть. Та ще розпитував я тих, що заграницю приїздили. Розказували, а я слухав і тішився, або журився. Тішився, чуючи, як наш народ перетрівав тяжкі часи і не пропав, лиш ратується і дає собі раду, як може; не опускає рук і не попадає в розпуку. А журився, слухаючи, що в нас неодно на гірше повернулося. Не кажу про зміни, які не з нашої вини настали, а про те, що самі ми непотрібно зміняємо. Спитаєте: а що таке? От хочби нашу народню ношу, наші колишні, старосвітські вбрання. Того вже нам ніхто не наказує, ніхто не карає людей за те, що вони так вбираються, як вбиралися їх батьки й діди, а чую, що тепер по багатьох селах соромляться куртин та сіраків, кидають вишивані сорочки, перетикані обгортки та квітчасті спідниці і шалінові хустки, а вбирають на себе якесь сіре шмаття-дрантя, ніби то воно краще від нашої колиш ньої, гарної, сільської ноші. Куди там, куди! Бувало приїдеш у село, зайдеш у неділю до цер кви і аж мило тобі подивитися. Люди, як люди. Гос подарі, як зима, то в кожухах, як літо, то в сіраках, опанчах, куртинах, сорочки з ковнірами, або застіж кою застібнутими, або на ґузик, чи спинку, волосся по старинному звичаю пристрижене та причесане, так і видно, що звичай знають і шанують, що як вони з тою землею, так і ноша з ними зрослася. А жінки! Пригадую собі наше Поділля літ тому сорок. Як гарно виглядали наші господині в раньту- хах, білих-білесеньких, кругом голови та попід боро ду зав’язаних, зі спущеними кінцями на плечі. А дівчата, заквітчані, закосичені, з коралями, з дукачами, з уставками на раменах, що хоч на виста ву до Льондону чи до Парижа посилай! Спідниця, або крамна, квітчаста, але в складанки, і такого крою, як у селі носять, або хочби тільки й димка, але також місцевого зразку, в тутешніх красках і узорах. Все чисте, святочне, своє, видно, що народ спо конвічний, засиджений на своїй землі, а не якісь зай ди, зерно що з рідного поля виросло, а не полова на несена вітрами, десь з міських переулків. Село, як писанка село! — казав колись Шевчен ко. І правда. Хоч у ньому не було дечого такого до брого, як тепер є, як ось читальні, крамниці, каси, тощо, але був свій характер, свій, як то кажуть, тип. За нове а добре, най буде честь нашим людям, а все таки жаль, що вони старого, але гарного цураються, як ось свого рідного вбрання. Скаже хтось: ’’війна тому винна. Змінилися часи і зміняються люди, в душі і на зверх". Це правда, що війна і повоєнні часи не одно до гори дном перевернули, але з того ще не виходить, щоби ми мали догори ногами ходити. Боронимо рідної школи, мови, церкви, тощо, а чомуж сами, і то добровільно, касуємо рідну ношу, хоч вона також є одною з видимих прикмет нашої національної окремішности? Скажете — народна ноша, чи там убрання, доро го коштує, кілько то часу треба збавити, щоб вишити одну тільки гарну сорочку, а деж решта? Це правда, але не забуваймо, як довго в такій сорочці ходилося, а кільки носиться теперішну скле пову дранку? Так само взяти колишній кожух, чи там сірак, а теперішне чорт зна що таке, оберрок, паль то, чи як його звуть. Де кум, а де коровай! Вибив сукно з домашньої вовни на фолюші, вшив свій до брий кравець і ти знав, що на хребті носиш, а отсі те перішні кабати, до чого вони подібні! Хібаж їх не со ром носити нашому поважному ґазді? Перше на вічу, чи на відпусті в Угрині, чи в Зар- ваниці, або на ярмарку в Лашківцях, чи де там, ти здалеку знав, що це наші люди, можна було навіть угадати з якого повіту а то і з якого села вони, а вга дай ти тепер по тих кабатах та сурдутах, сірих, пога них, що аж гидко до них доторкнутися. Ні, кажіть, що хочете, а мені здається, що як наші селяни покинули свою старосвітську ношу, то лиш на час, бо справді не було як про неї подбати. Війна багато дечого понищила, що в першу чергу треба бу ло направити, а на ношу прийде пора пізнійше. І я не трачу надії, що вона прийде, бо та наша ко лишня ноша була і гарнійша і тривалійша, а головна річ, це була наша ноша, як кажу, одна з прикмет нашої національної окремішности. Та ще може скаже хто, що тая ноша не відпові дала духови часу, що культура вирівнює людий, творить міжнародний тип і т.д. Коли ви того хочете, то хай вам буде, що воно так, але я чую і читаю раз у раз, що наші люди не зрікаються ані права, ані охоти бути собою, себто Українцями. В других народів культура дуже й дуже за ос танні часи піднялася, а всеж таки ті висококультурні народи своєї старосвітчини не викидають за пліт, шанують і зберігають її. Возьмім Тирольців, Баварців, Шкотів і т.д. Всі вони вбираються і нині так, як літ кількасот тому і водиться у них навіть таке, що й пани — інтелігенти, народньої моди не цураються. Поїдьте в Альпи, а побачите кілько там літом понаїздить гостей з уся ких сторін і кілько їх вбирається так, як місцевий на род. А в нас замість, щоб гості достроювалися до господарів, то господарі стосуються до гостей. Смішно! Гуцул найгарнійший у своїм гуцульськім убранню, а нашій Подолянці найкраще таки в тій но ші, яку дівчата на Поділлю носять. Сотки літ вони до того привикали, свобіднійше і природнійше себе в нім почувають, ніж у тому модному чужинецькому лахміттю. Не перечу, може наші давні чоботи на теперішні дівочі ноги за тяжкі і невигідні, не зашкодить носити черевики, а як котру на те стати, то легенькі сапянці. Отеє було б найкраще. А якщо деякій так дуже ’’НАШЕ ЖИТТЯ", ЧЕРВЕНЬ 1989 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
