Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІДІЙШЛА У ВІЧНІСТЬ ПАНІ ІВАННА ІВАНИЦЬКА ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ У четвер 1 вересня 1988 р. проводжала Мюнхенська громада в останню дорогу покійну пані Іванну Іваницьку, відому співачку нашої — по часті і еміграційної естради ЗО— 60-их років, що відійшла непомітно у вічність у Мюн хені в похилому віці (91 років). Спочила на українській час тині затишного Мюнхенського цвинтаря — на Вальдфрід- гофі — в гробі попередньо померлого чоловіка д-ра Сокра- та Іваницького (кол. проф. УТГІ). Померла в домі старечої опіки у неділю (28.8.1988) — на саме успіння Пресв. Богородиці. Ще в суботу відвідав її інж. Григорій Комаринський, що опікувався Покійною в останніх роках її похилого віку. Почувалася добре, говори ла, але у неділю заснула, безболісно, вічним сном... Була людиною незвичайно лагідної вдачі, артистичного покрою, і могла бути добрим педагогом сценічного виховання. Ціка вилася постійно українським мистецьким, релігійним і су спільним життям. Приходила на кращі імпрези, любила, у вужчому крузі, своїх лірично-драматичним сопраном ще заспівати італійською мовою "Аве Марія” і це в якійсь мірі, провидінням, вплинуло і на день її успіння. По смерті чоло віка жила самітньо. Походила з відомої родини народних учителів — Олек сія і Феліції Синеньких (род. 24.7.1897) — з Чорнокінець біля Чорткова, на Поділлі, — з родини, яка за австрійських і пізніших часів дала вищу освіту своїм дітям, які згодом були діяльні в нашому суспільному і мистецькому житті. В молодості була обдарована гарним голосом і кра сою, старалася осягнути сценічне і вокальне професійне виховання. Вже в Учительскій Семінарії, у Станиславові, виступала в хорі як солістка, брала участь в аматорських виставах, пишалася своїм дзвінким ліричним сопраном... У війну прийшлося працювати у Галицькій Армії мед-се- строю і тоді пізнала свого будучого чоловіка, з яким по вій ні — по учительській матурі — одружилася в 1921 р. і виїха ла до Праги, де поступила на студії до Музичної консерва торії. Студіювала на оперному відділі, під керівництвом проф. Брамберґерової, який закінчила в 1925 році. У кон церті випускників Празької Консерваторії співала арію Юлії в опері "Ромео і Юлія” В. Белліні. По студіях виступала в концертах і по радіо в Празі. Брала участь в турне відомих хорів, якими управляли ди ригенти — Щуровська і Сердюк. У 1926 році виїхала на кон- цертове турне по Закарпатті, працювала солісткою в театрі в Ужгороді під управою композитора Миколи Аркаса — де бютувала в його опері "Катерина”, в якій мала провідну ро- лю, і партія Катерини залишилась її улюбленою на все жит тя. Співала в операх "Паяццо” Л. Кавалльо (Неда, Кольбі- на), "Продана Наречена" Б. Сметани (Марженка), в опері "Ляльки Вйолети" Адама (Вйолета), в опері "Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського (Оксана і Одарка), і в інших, виступала з концертами — в Кошицях, Мукачеві в Ужгороді і інших містах. У 1929 році виїхала з концертами до Галичини і, почи наючи зі Львова, дала цілий ряд концертів з відомим ком позитором і незвичайно добрим акомпаніятором Нестором Нижанківським, а потім поїхала на Буковину з піяністкою Василашко і дириґентон Бойченком. У 1930 році виїхала на удосконалення сольоспіву до Міляну, як Митрополича стипендистка, з наміром стати по стійною співачкою оперної трупи. Студіювала у проф. Келіни де Рівольта, яка дала дуже прихильну опінію про неї як співачку, але обставини в той час були несприятливі. По закінченні цих студій могла ще глибше віддатися укра їнській музиці, бо, повернувшись з Міляну, мала концерто- ве турне по Західній Україні, починаючи від Львова, на Буковині, а потім виїхала до Праги. Мала пізніші виступи — в Празі, в Берліні, у Відні, в Дрездені, в Ляйпціґу і в Мюн хені, — мала оперні партії, виступала з концертами і по ра діо, потім і в телевізії, а останній виступ мала у Парижі в 1959 році. Проживала з чоловіком від війни, а потім і сама, постійно у Мюнхені. У погідний день, перед полуднем, проводжала Покійну чисельно наша громада, — в тому і сеньйорки нашого жіно чого руху — пані О. Пеленська, пані П. Тимченко і всі ті, що знали її впродовж минулих і недавніх літ, вже на еміграції, — що прийшли віддати шану відомій людині сценічного і театрального життя. Домовину Покійної прикрашував гар ний вінок від родини. У прощальній каплиці прогомоніла — у доброму виконанні, в супроводі органу — відома арія "Аве Марія”, що стала для Покійної прощальною мелодією. Похоронні відправи очолили оо. Е. Гарабач і Роман Вру- щак; співали хорово присутні в каплиці і в часі походу. Над відкритою могилою зворушливо прощав Покійну від парафії, о. Е. Гарабач, який згадав про родину, і розпо вів про її артистичну діяльність, що частинно з уточненням, переповідаємо повище. Від Центрального Представництва Української Еміграції у Німеччині прощав мґр А. Мельник. Від родини прощав інж. Гр. Комаринський, який повідомив, що з огляду на похилий вік членів близької родини і відда лі (брат і сестра Ганнуся — в США, сестра Людмила — у Франції) вони не змогли прибути, але телефонічно співдія- ли. Сестра Людмила дала також гарний вінок, а присутні — багато китиць квітів. Від Православної громади прощав о. Архипресвітер Палладій Дудицький. Життя — найбільший клейнод людини, має свою тяг- лість, свої проблиски і тіні, — у тіні споминів воно непо мітно і відходить. Відійшла у вічність, непомітно, шляхотна людина, яка у свій час — своїми піснями і сценічним вико нанням — була близькою тисячам — людина, що жила кра сою нашої музичної культури в краю і на еміґрації. По хорон закінчено Господньою молитвою. Хай легкою буде їй гостинна баварська земля! Вічна їй пам’ять! Б. Кузь 32 "НАШЕ Ж И ТТЯ ”, ЧЕРВЕНЬ 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
