Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Л Е С Я Х Р А П Л И В А -Щ У Р ПОПРОБУЙТЕ ЗАМКНУТИ ОЧІ... Справді, попробуйте замкнути на хвилинку очі і так пройти хоч би через кімнату, що в ній живете роками і там знайоме Вам усе ”з замкненими очима”. Зовсім певно за блудите — і тоді застановитеся на хвилинку, як багато зна чить для людини оцей дар Божий — ’’світло очей”. Зір — це ж можливість зв’язку із нашим окруженням, можливість слідкувати за подіями в ньому, брати активну участь у житті, сприймати красу природи та різноманіт ність людських облич, милуватися творами малярства, ар хітектури. І, чи не найважливіше, можливість читати все, що нам залишили в письмі чи друку наші предки — від не озорих поколінь. Та ми свідомі, що є й люди, які такого щастя не мають. Замість різнородности форм та барв, які ми сприймаємо самозрозуміло, в кожну хвилину, у цих людей перед очима — безпереривна, безпросвітня ніч; вони сліпі. Вони — не лиш тема сентиментальних фільмів та рома нів. Ми зустрічаємо їх живих на вулиці, чи в автобусі, з бі лою паличкою в руках, чи з невідступним собакою. І... даремно намагаємося уявити собі, як може виглядати світ їх почувань, їх думок. Зрештою, свідомість здорової, видю чої людини старається відтягнутися від таких питань. А од наче ці люди, позбавлені зору, якось живуть, якось мусять жити. Є вони і в нашій, українській, як і в кожній іншій спіль ноті. Тим більше, що наше діяспорне громадянство, при роднім порядком, старіється: люди, які прибули на посе лення у силі віку, сьогодні вже досягають старости. А з та ким віком приходить послаблення зору, частіють очні не дуги, а то й повна сліпота. Зрештою, бувають і молодші, а то й зовсім молоді люди з такими самими труднощами. Бу вають і сліпонароджені, які ніколи не бачили світа Божого. У спільноті країн, які нас окружають, у пляні уважливо сті до всякого роду упосліджених людей, знають теж чи сленні засоби, щоб покращати невеселу долю сліпих. Вже в 1877 році відомий винахідник Томас Едісон винайшов процедуру, що звалась: "говорить книжка”. Голос диктора, який читав, закріплювали на восковому циліндрі і так мо гли його опісля переслухувати сліпі. Цей винахід був попередником дальше уліпшених та визначно дешевших сьогодні — магнітофонних лент. У першій половині минулого століття француз Люіз Брейл оформив азбуку для сліпих. Вона дає змогу "читати” дотиком пальців і досі принесла незрячим неоцінені при слуги. В нашому неукраїнському окруженні діють теж чи сленні агенції, звичайно урядові, які удоступнюють сліпим всі ці винаходи та вчать їх, як давати собі раду із невиди мим їм світом. Дбають теж про відповідну літературу, щоб ці, хто не бачить, могли хоч слухом та дотиком брати участь у різноманітності та цікавості життя. Одначе багато із цього добра доступне тільки тим, хто опановує мову країн поселення. А власне між старшими людьми таких небагато. Та навіть тбму, хто знає мову, мо же користати з усіх удогіднень, особливо мило та заспокій ливо — почути рідну ,мову у свойому відчуженні та самоті. І саме такі можливості існують — і для українців. Хтось зрозумів усі міркування та турботи, висловлені на початку цього допису — і подбав про допомогу. Вже від років зай мається українськими "говорящими книжками” фахівець у цій ділянці, Мирослава Оришкевич у Клівленді, в США. В цьому місті діє "Клівлендське Товариство для Незря чих", пов’язане із Конгресовою Бібліотекою США у Вашінґ- тоні. Саме український його відділ створила та веде довгі роки п-і Оришкевич, відома пластова й громадська діячка. Під її проводом диктори-добровольці начитують на звукові ленти українські книжки. Опісля ці ленти розмножуються та висилається-випозичається касетки потребуючим. Сліпі слухачі користуються ними безплатно, бо навіть пошта в США та Канаді пересилає такі матеріяли без оплати. Для англомовної програми кошти касеток та їх відбиток покри ває уряд, одначе українська програма, як звичайно буває, залишена на добру волю щедрих жертводавців нашої гро мади. А ціль — безумовно глибоко-гуманна й пожиточна. Ось один із листів суспільної працівниці у Філядельфії: "пан Іван Яремчук вже кілька разів говорив з нами, який він радий і як він віджив після одержання Ваших посилок. Він сказав, що слухає Ваших книжок від десятої ранку до два надцятої вночі і тепер він ”так якби вдруге народився на світ”. Він особливо дякував за касетку Служби Божої: ”...як я слухав, мені було так весело, якби я був у церкві”... А таких голосів, телефоном та переказаних через дру гих осіб — немало... При українському Відділі Товариства для Сліпих у Клівленді працює декілька "начитувачів”. Одначе нових добровольців, із цілого світу, приймуть радо, з відкритими раменами. До речі — робота ця приємна та сама собою дає вже вдоволення. Досі у "фонотеці” — складі Товариства є вже понад 550 записаних творів, а число їх постійно зростає. Є там поезія, проза, наукова й публіцистична література, а навіть "живі” записи справжніх літературних вечорів, концертів, чи навіть, як щойно згадували, Служб Божих. До речі — збірка лент в Українському Відділі — найбільша з усіх неанглій- ських. В самому тільки місяці лютому цього року обіг лент був 275 випозичень, а в березні 293. Здавалося б — справа прекрасно наладнана і нічого турбуватися. Та тут саме турботи щойно починаються по- справжньому. Записи стоять готові, можна без труду їх ді стати, та користає з них дуже невелика частина потребую чих. їх чимало по всіх наших поселеннях. Деякі зовсім осліплі, в інших зір так пошкоджений, що хоч частинно ба чать, читати не можуть. Та нема кому повідомити їх, що іс нують для них можливості випозичити ленти, чи, навпаки, нема кому нав’язати їм контакт із Товариством. Виглядає — дрібниця, але як дуже ударемнює вона заходи тих, хто при цьому ділі трудиться, як багатьом сліпим не дозволяє роз важити якось години й дні їх самітнього життя, поліпшити їм долю. Адже "приявність” голосу, хоч би чужої та незна ної людини, дозволить їм не лиш зацікавитися змістом по чутого, але й упевнитися, що хтось особисто ними займа ється, бажає з ними спілкувати! Тому й велике прохання до всіх, хто прочитає цей до пис: призадумайтеся хвилину, чи Ви бува не знаєте когось, хто потребував би такої обслуги? Український Відділ Клів- лендського Товариства має якнайкращий намір охопити всі країни нашої діяспори. Для цього є можливості. Крім осо бистих випозичень, Товариство може забезпечувати лен- Докінчення на ст. 17 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1989 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
