Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
свячених письменникам: читав уривки з ’’Ротонди душогубців” Тодося Осьмачки, уривки з листів Лесі Українки. 21 березня 1965 року на Шевченковому ве чорі Гірняк читав ’’Заповіт”. Вся заля стояла. У мене сльози виступили: ці слова, в крові з дитинства, впер ше набули глибокого значення. Я зрозуміла, що таке підтекст, про який не раз говорила Добровольська. Гірняк був дійсним членом Академії ще з часів у Західній Німеччині. В 1970-их роках був членом кон трольної комісії. Мало не до смерти цікавився життям Академії. Останній рік журився змінами в ній, диву вався. • Іскра Божа і громадське сумління яскравіють у писаннях Гірняка. Писав від душі, здебільшого про те, що, на його думку, має бути увічнене на папері. В роках 1948-1979 опублікував кілька десятків статтей, переважно про театр і артистів. Вершиною його літературної спадщини є ’’Спомини”, над якими, під тиском упорядника їх, Богдана Бойчука, працював протягом семи років. Бувало скаржився — "мучу ся”... Щиро і блискуче написані ’’Спомини” захоплю ють широкого читача і є джерельним матеріялом до історії українського театру, історії розгрому україн ського відродження. У травні 1982 року в Нью-Йорку, в залі Україн ського Інституту Америки урочисто і багатолюдно було відзначено появу ’’Споминів”. Гірняк завершив вечір словами: ’’Запрошую всіх присутніх разом по глянути на останню сторінку безсмертного ’Кобза ря’” і прочитав останній вірш Шевченка (начебто звернення до Музи): Чи не покинуть нам, небого, Моя сусідонько убога, Вірші нікчемні віршувать, Та заходиться рештувать Вози в далекую дорогу? На той світ, друже мій, до Бога почимчикуєм спочивать... У жовтні 1982 року був останній прилюдний ви ступ Гірняка на вечорі в Нью-Йорку, присвяченому українській акторці і оперній співачці Катерині Руб- чаковій. Гірняк з пієтетом говорив про акторку, яку особисто знав від 1916 до 1918 року, коли був акто ром Стрілецького Театру, а вона була директором і провідною артисткою. Лесь Курбас був там одним з акторів, своїм мистецтвом Рубчакова одухотворила його і він став засновником модерного театру ’’Бере зіль”. • Більше Гірняк прилюдно не виступав. Майже не виходив з свого помешкання на ’’Малій Україні”. "За двома зайцями" — перерібка Миколи Понеділка. Й. Гірняк у ролі Голохвостого. 1950-ті роки. Фото В. Грицин "Za Dvoma Zajciamy". J.Hirniak playing the role of Holochvos- tyj. 1950’s. Photo V. Hrycyn. Хворіли і Гірник і Добровольська. В жовтні 1983 року ’’нескорені березільці” розлучилися, відтоді Олімпія Остапівна живе в будинку для хронічно хворих. Я зрідка заходила до Йосипа Йосиповича. Часто дзвонила. Все питав: ”Що новенького?” Розпитував про всякі збори, конференції, концерти. Скаржився на самоту, не раз казав, що вже час йому йти на віч ний відпочинок. Але, оживав коли заговорити про театр, цікавився новими совєтськими виданнями про Курбаса, які йому надсилали друзі. Одного разу, прочитавши згадку про актора Гірняка, сказав: ”Я й не знав, що я такий артист”. Поступово роздавав книжки, передав Українському Музеєві фотографії, архівні матеріяли. Перед Різдвом 1987 року Володимир Грицин зробив Гірнякові святковий подарунок: улаштував в його помешканні показ слайдів — театральних фо тографій. Були при тому Уляна Любович і я, бачили радість Гірняка, чули його вигуки: ’’Яка Ліпа гарна! Яке в неї виразне обличчя, скільки виразу в очах!” Показався на екрані студент Лящ в ревії ’’Алло на хвилі 477”. Я кажу: ’’Йосипе Йосиповиче, проспівай- те!” і він затягнув: "Харків, Харків, де твоє обличчя...” Ці слайди очевидно не раз побачить широкий глядач. Останній раз я з Гірняком говорила телефоном на початку цього 1989 року. Він, як завжди, розпиту вав мене про мою біду — хворих навколо мене, по бажав триматися в новому році. Про себе сказав: "Пора вже мені очі навіки закрити”. РІК 1989 — РІК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛЮ ТИЙ 1989 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
