Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
тютько ОЛЯ ГАЄЦЬКА Марчик дуже любить пташок. Вліті він слу хає, як вони щебечуть та збирають черв’ячки й маленькі комашки в траві, або, коли мама не бачить, обскубують зелену городину. Але які ж вони бідні, ті маленькі, полохливі Божі сотво- ріння пізньою осінню і взимі. Марчик знає, що деякі з них відлітають до теплих країв і навіть знає, як вони називаються, бо вуйко Ромко по яснив йому і показував на образках у книжці. Для тих, що залишаються зимувати, вуйко зро бив хатку. Коли город і все довкруги покрите білим сніговим пухом — до хатки прилітають горобчики, щиглики, шпаки і синьопері горді красуні-сойки, які зовсім не знають як поводи тися у пташачій харчівні, бо нечемно відпиха ють всіх малих пташок загортаючи все зерно для себе. Але найбільше припав Марчикові до серця малий щиглик, якого мама назвала ’’Тютько”, бо коли він голодний, то кричить: тю, тю, тю. Тютько чемно чекає і коли вже всі птахи попоїли, сідає сам і помалу дзьобає реш ту. Тютько має шапочку і ковнірець з червоно го пір’я. Марчик щоранку поки піде до школи, збирає всі окрушини хліба зі стола і виносить Тютькові. Одного ранку Марчик побачив крізь вікно, як Тютько сидів під стовпиком біля пта шачої хатки і жалібно квилів. Марчик теж з жалю заплакав. Тато, який спішився до праці, вийшов на двір а з ним вуйко Ромко. Вони по бачили, що Тютько не може піднятися вгору, бо має перебите крильце. Вуйко Ромко обе режно підняв перелякану пташину й поклав її до хатки, щоби розбишака Тім — сусідський кіт його не впіймав. Щоранку Марчик вибігав до хатки, при носив Тютькові свіжі окрушини і воду. Другі пташки його теж доглядали і навіть та "розбій- ниця” сойка не торкала його. Проминуло кілька днів. Марчик, повертаючись зі школи, прибіг здивований до мами, бо Тютька в хатці не було. — Крильце загоїлося і він певно полетів до свого гніздечка, — сказала мама. — Чи я пі знаю його та чи він повернеться до нас? — журився Марчик, заглядаючи кожного ранку крізь вікно, але Тютька в червоній шапочці не було. Проминуло кілька тижнів і Марчик почув, як хтось легенько стукає до вікна. Швиденько вискочив з ліжка і побачив пташка в червоній шапочці та з червоною ниткою на ніжці, що си дів на дереві під вікном. — Тютько, Тютько! — закричав зраділий Марчик, а мама потвердила: — Так, Марчику, це твій Тютько. Вуйко Ромко прив’язав йому червону ниточку до ніжки, коли він був поранений, щоби ти його пізнав. Він прийшов тобі подякувати за все, що ти для нього зробив. ПІСНЯ ПРО БІЛОЧКУ Легконога білочко, уважай, З дерева на дерево не стрибай! Можеш поховзнутися на сучку, Та й зламаєш ніженьку у садку. Тож до кого вийдемо у садок? Хто натрусить яблучок з яблуньок? А білочка весело: ”Ой, ні, ні! В мене ніжки жилаві та й міцні. Попелястий хвостик мій — легкопад, Можу перескочити весь ваш сад!” ПІСНЯ ПРО ЛИСИЧКУ Йшла Лисичка через яр, через яр — Продавати Півника — на базар, на базар. Стрінув Лиску сірий Вовк, хижий Вовк, Він голівку їй погриз, ще й потовк. У лікарню три Осли, три Осли Ту Лисичку відвезли, відвезли. Доктор сірий Журавель, Журавель Зробив ліки з конопель, з конопель. І Лисичка ожила, ожила, Як ті ліки прийняла, прийняла. І тоді знов через яр, через яр Повернулась на базар, на базар. ВАСИЛЬ ДУБИНА ("БЛАКИТНІ ХМАРИНКИ”) Співати на мельодію пісні: ”ОЙ ХОДИЛА ДІВЧИНА БЕРІЖ КОМ”. 34 ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛЮ ТИЙ 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top