Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
після тих слів мене звичайно випрошували з кім нати). Але у своїх фізичних і хемічних книжках я та кого вибухового матеріялу не знайшов. Справа смерти мого батька була довго табу. Я вже навіть став підозрівати, що в мене не було батька. А коли з різних заслуханих уривків я мусів прийти до пересвідчення, що мій батько був заму чений у польському полоні в Бересті Литовському — я уперше опинився перед парадоксальною ситуа цією: я поляк, отже як то можливо, що мій батько, який мусів би бути теж поляк, загинув у польському полоні! Після багатьох дальших змагань з парадоксами, малих і великих відкрить та переживань на тринад цятому році свого життя, я остаточно оформив мою українську національну свідомість у приватній тай- ній церемонії (в якій я був єдиним учасником). 7. 4. 1932 р. я виписав великими буквами — наслідуючи Міцкевича: Ніс obi it E m il, n a tu s est Omeljan! Тоді теж я розпрощався навіки з фізикою, щоб цілком присвя титися історії, яка єдина зможе мені відкрити мої коріння. Я почав таємно вивчати українську літе ратурну мову і з великими труднощами мені вдалося купувати і приносити додому книжки, головно спо мини із Визвольних змагань — причини смерти мого батька. Моя ’’конспірація” скінчилася на початку 1934 p., коли помер мій вітчим. Тоді теж я мав нагоду купити декілька томів великої ’’Історії Украіни-Ру- си” Михайла Грушевського, тепер патрона моєї ка- тедри в Гарварді. Мене полонив перший том, а зокрема розділи про початки Руської держави та екскурс про нор манську теорію. Зарядженням долі я студіював оці справи у 1934 p., в році смерти Грушевського. Мені було тоді 15 років, і я (як я тепер бачу ретроспективно) вже почав цілком серйозно входи ти у методологію наукового досліду. Почав теж ціка витися теорією історичного пізнання, яка мене і досі все ще займає. Твір Грушевського став моєю на стільною книгою, але не вдоволяв мене у деяких пунктах. Поперше я не розумів, чому замість пов’язання початків історії Руси із всесвітнім розвитком, Гру- шевський надавав рішальне значення археології. Подруге, мене вражало його нерівне ставлення до джерел: Грушевський добре знав і читав в оригіналі грецькі та латинські джерела, але східні джерела (арабо-перські), так важливі для питання початку Руси, вживав з другої, а той третьої руки. Врешті — історія українського степу в той час, як і пізніше, була дуже пов’язана з усім євразійським степом та його творами — кочовими імперіями. А їх Грушевський трактував, як щось другорядне, при падкове. Я ж не міг зрозуміти, як можна встановити початки політичного життя в Русі-Україні не вивчив ши проблем Хозарського каганату. Тому я вирішив спеціялізуватися в іс л а м с ь к ій філології, тюркології, алтаїстиці та в історії євразій ського степу. Виписав собі підручники з Німеччини та почав самотужки вивчати арабську, перську та турецьку і інші мови. У мої університетські роки (а я їх почав у 1936 р. у Львові) я паралельно студіював історію та сходо знавство, хоч не раз концентрації мінялися. Після війни, коли я поновив свої студії, а опісля став викладачем (від 1948 р.) мене на яких двадцять років майже цілком полонили проблеми алтайської та тюркської філології. Вони стали моїми улюбле ними предметами досліду, і я їм віддавав майже усі свої сили. До того причинилася ще зневіра в історії як науці (як результат надужиття історії пропаганда ми у часи війни і першій декаді після неї), і я шукав за спокоєння своїх наукових гонів у структуральній лін гвістиці та застосування її методів до тюркології та ал- таїстики. Але через деякий час я почав стосувати досвід здобутий у лінгвістиці до історичного пізнання. Почав творити свою теорію історії, на більше науко вих принципах. І в 1965 р. я зробив знову історію, в першу чергу історію України, центром моїх дослідів, уважаючи, що час Mo'ix”Lehr und Wanderjahre” закін чився, і я повинен повернутися до своїх початків. Це значило, що в першу чергу я присвячуся зно ву питанню початків Руси. Три обставини дещо гальмували мої досліди: По- перше вже у 1967 р. я включився у справу створення українського наукового центру в Америці — Гар вардський проект, який роками забирав мені майже весь час. Подруге, в тому самому 1967 році я зрозумів, що для того, щоб вивчити як слід моє питання по ходження Руси я мушу вивчити староісляндську мову та здобути собі можливість читати наукову літера туру у всіх п’яти скандинавських мовах. Потретє моє перевтомлення надто великим на вантаженням спричинило кілька захворінь та опера цій, між ними операцію серця. Все таки протягом років 1965—1980 я написав усі шість томів (правда вони у різному стані готовости) а у 1981 р. появився перший том, який жюрі наукових нагород Союзу Українок признало гідним нагороди. Проблеми походження якого б там не було на роду нагадують проблему походження конкретної людини. Так як людина в час свого народження, а то і протягом декількох років свого життя не має ще зрі- лости, щоб сприймати і пам’ятати, що діється з нею, так само і нарід у часи свого формування не має пам’яті. Трагедія в тому, що коли людина-народ до зріває, щоб розуміти і сприймати своє минуле, вона, людина чи народ, уже є у більш-менш заавансова ному віці, і тоді справа початку так само загадкова для них, як і для дослідників. Якщо я знаю коли я народився, то тільки тому, що в час мого народження існувала вже система нотування народин. Крім того, ті, що були при моє му народженні, мати, батько, дід, та інші, були вже спроможні приймати і пам’ятати і те що бачили, оповідали. Ми тут приходимо до пункту, де основ ною є роля очевидця, свідка події. Уявім собі, що моя мати рано вмерла, а свідками моїх перших років були китайці, які не знали нашої мови. Щоб довідатися Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
