Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАТАЛЯ ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА. ВНУКАМ, моїм і чужим, тим, що в їх очах ще не згасла синь весни... Хлопче юний з синіми очима, поцілуй від мене свої сині очі, поцілуй дороги, що ти ними йтимеш, поцілуй дівчину, що її захочеш, поцілуй від мене зоряну весну. Хлопче, що у тебе очі сині, поцілуй від мене мрії й сни свої, поцілуй сльозу, що виллєш в самотині, і ті руки, що втиратимуть її, поцілуй від мене зоряну весну. Хлопче юний, в тебе очі сині, поцілуй від мене гіркість розставань, і світанки бунту в ночі горобині, і болючість втрати і жагу шукань, поцілуй від мене буряну весну. Січень 1983. дають міцніше та краще від москалів і перевищують їх в усьому. Нарід в Україні нагадує верховинців із Шотляндії. За столом українського селянина більше чистоти, н іж за столом у московського князя". Чеський письменник К. Запа у 1844 р. — це коли наша сучасна мова щойно народжується — пише: "Я переконався, що український говір з уст українських дівчат звучить чудово. Українська мова вимагає значно менше ламання язика і шепелявіння в порівнянні з польською, і вислів її приємніший. До мого вуха долітали звуки колядників-співаків, наповнювали тихе повітря, як подув лагідного вітру в шумному гаю, як хвиля тихого озера. Ніколи не забуду цього враження найзворушли- віших хвилин, котрі денебудь переж ив”. Німецький письменник Фрідріх Боденштедт (1819-1892), що у 1845-у році видав збірку”Поетична Україна” — переклад українських пісень на німецьку мову, пише: "Мало в кого є таке привабливе й поетичне минуле, як в українців. Нехай запашні українські пісні, мов жалобні вітри, віють на німецькі левади і оповідають, як діти України колись любили і боролися... У ніякій країні дерево народньої поезії не видало таких великих плодів, ніде дух народу не виявився у піснях так ж иво і правдиво, як серед українців. Який чарівний подих туги, які глибокі людяні почування в піснях. Яка ніж ніст ь у парі з мужеською силою пронизує любовні пісні... Справді, народ, що міг співати такі пісні і любуватися ними, не міг стояти на низькому рівні. Українська народня поезія дуж е подібна своєю формою до поезії найбільш освічених народів Західньої Европи. Важливу ролю грає всюди ж інка з її м’якими ніж ним и почуваннями". Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! На жаль, переважна більшість нашої молоді тут на еміґрації не знає або має примітивні знання української мови, а це і є причина, що наша молодь не любить української мови. Вона не відчуває її краси, м’якости, ніжности, мелодійности. Не можна полюбити того, чого не знаєш. Чи ж вони винні в тому, що не володіють мовою досконало? Лише частково. Майже вся вина лежить на нас, батьках, хоч де в чому ми теж виправдані: ми хотіли опану вати англійську мову. Зовсім же невиправдані ті, що висунули свою теорію, що будьто знання україн ської мови гальмує успіхи дитини в американській школі. Американські вчені: Андерсон, Роберт Ремінґ, Брус Ґардер, Фішман і інші студіювали це питання й доказали зовсім протилежне. Ось висновки Ремінґа: "Тавро, що довший час т яж іло в нашій країні на дітях, які в дитинстві вивчили, крім англійської, іншу мову, має добрі вигляди стати ознакою індивідуальної вищости". Брус Ґарден — член уряду шкільництва у Вашінґто- ні пише: "Оцінюючи знання чуж их мов, як національно-державне багатство, намагання поодиноких етнічних груп плека ти свої мови, повинно бути сильно заохочуване, підтри муване, де лише м ож на в публічних школах”. Давня істина — родина, хата — це перший уні верситет кожної дитини. Мама, бабуся закладає в свідомості дитини перші високі моральні чесноти, формує її свідомість, навчає її молитви. А якщо нема української мови, нема української родини. Ми вже згаяли багато часу, ми втратили багато цінних оди- ниць-індивідуальностей, то давайте ж візьмемося за себе, уважаймо, як ми самі говоримо, щоб у нас не було таких виразів, як: винести ґарбіч на стріту, випити кап оф кофі, попінтуватируми, муфувати- ся й інші. Ми повинні також оминати так звані каль ки, тобто дослівні переклади американських вира зів, як от: Я покличу вас назад замість: я подзвоню вам пізніше я не думаю, що це так замість: я думаю, що це не так він перемінив думку замість: він передумав радіо не працює замість: радіо нечинне, радіо зіпсуте і інші. Піднесімо самі себе. Плекаймо свою мову! Слід куймо за її чистотою! Поставмо на сторожі слово! Любім Україну у сні й наяву Вишневу свою Україну, Красу її, вічно ж и ву і нову, і мову її солов'їну. Доповідь, яку підготовила Надія Сеник, членка 68-го Відділу СУА, Сиракузи, для О кружного З’їзду в Ро- честері, який відбувся у травні 1982 р. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1983 З
Page load link
Go to Top