Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАДІЯ СЕНИК УКРАЇНСЬКА МОВА В УКРАЇНСЬКІЙ РОДИНІ Народ мій є! Народ мій завж ди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! В. Симоненко Це сміливе, горде, впевнене заперечення ’’указові” московського міністра внутрішніх справ Валуєва, що так гірко, жорстоко прозвучав більше, як сто років тому: ’’Малоросійської мови не було, нема і бути не може!" — а це значить і народу. Новітні валуєви хитріші, підступніші: вони висунули теорію інтернаціоналізму, а в дійсності русифікають наш нарід, замикають у тюрми всіх, що вміють думати, виснажують їх на каторжних ро ботах, висилають у табори смерти, виморюють наш нарід голодом, нищать українські пам’ятки, навіть бібліотеки, що межує з варварством. Вони хотіли б ’’перекреслити” наш нарід. Та у відповідь на ці підступні, ниці ’’укази” з’явилася когорта сміливців-українські право захисники — які виступили в обороні своєї мови, своєї культури, свого непоборного народу. Вони демонстративно підкреслено говорять українською мовою, особливо в урядових установах, хоч серед них є такі, що не виростали з цією мовою, але вони працювали над нею, вивчали її, удосконалюють її, вони плекають свою мову, як тендітну рослину, як свою дитину, вони люблять її, свою співучу, солов’їну мову. Вони люблять свій нарід, почувають себе невід’ємною частиною свого великого, волелюбного народу Народ мій є! Народ мій завж ди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Молодь в Україні з любов’ю і ретельністю кинулася до вивчання історії свого народу, де треба, спростовують помилки, доповнюють її, витягають замовчувані історичні події, дати, факти. Появилося ряд історичних художніх творів і то не лише в літаратурі, а й у малярстві, музиці, пісні, театрі. Не можна не згадати такої перлини, як історичний роман у віршах ’’Маруся Чурай” — Ліни Костенко, як також Семена Скляренка: ’’Святослав”, ’’Володимир”, Івана Білика ”Меч Арея”. Тому що ці твори відтворюють давні часи, автори вживають і мову тих часів: знайдемо там окремі слова і цілі вирази старослав’янської мови, вірніше, тодішньої української літературної мови. Автори історичних творів привертають, витягають із забуття слова, що затратилися, вони вводять застарілі слова в нашу сучасну мову, а цим вони збагачують нашу мову. Наприклад, слово ’’покон”, що означає звичай, є у Скляренка, є у Білика, у Ліни Костенко — ’’іспокон”. Коли ж якесь слово з’являється у художніх творах та ще й у кількох авторів, його введуть у словники. Таке ж слово, як ”олжа”, що означає ’’брехня”, якого вживає Ліна Костенко, уже є в словнику, бо є воно у Лесі Українки, є в Максима Рильського, а сучасна авторка вдихає в те слово життя. На жаль, таких охоронців мови мала горстка, загал же — приспаний, і в тому наша трагедія. В. С. Василько — народний артист в Україні, автор кількох інсценізацій та багатьох літературних праць з теорії, історії українського театру, пише в своїй статті ”Що мене хвилює” : "У наших театрах стало звичайним явищем: актор на репетиції текст ролі промовляє українською мовою і зараз ж е власні думки висловлює російською мовою. На загальних зборах театрів не можут ь висловити якусь серйозну думку, бо їм бракує слів. Як ж е такий актор м ож е бути майстром худож ньої мови!?” А наша мова не є бідна. Новий тлумачний ’’Словник Української Мови” — подає понад 137 тисяч слів, а всього наша мова нараховує около 600 тисяч слів. Наша мова гнучка, багата нюансами понять слова. Візьмемо для прикладу слово мати: матуся, мама, мамуся, мамка, мамця, матка, матін ка, мамочка, матусенька, маточка, матонька, мату- ня, матірка, матіночка, матінонька — ці слова всі є в словнику, а їх можна створити ще й більше. А слово птах, пташка, пташа, пташатко, пташеня, пташенят ко, пташина, пташинка, пташиночка, пташинонька, а один автор на еміграції вживає пташенятусенько, отже такі відмінності можна творити й творити, а знайдіть в іншій мові подібні різновиди-поняття слова, де є: і ніжність, і згрубілість, і поняття офіційности, і поняття гумору. Чужинці, що жили в Україні, щиро полюбили її, полюбили її мову, її пісню, її людей і стали українця ми — такий був Томаш чи Тимко Падура — україн сько-польський письменник, що жив у часи Шевчен ка, і який сам про себе говорив: Тенте Полонус НаціонеРутенус”. І батько його, і дід були польськи ми патріотами, а він українським патріотом, україн ським вченим-письменником. А скільки є жидів, що жили в Україні, полюбили її, вивчили і полюбили її мову, стали українськими письменниками, літера турними критиками, артистами, які чудово декля- мують вкладаючи багато чуття і любови. Давній наш нарід, стара наша мова, наші тради ції. З історії і літератури ми знаємо про себе, та чо мусь ми не доцінюємо себе. У нас ще й досі є почут тя нижчевартости. А пригадаймо, що про нас гово рили чужинці ще майже двісті років тому. Професор мінералогії Кембріджського університету Едвард Кларк, англієць, написав книжку ’’Подорож по Росії”, що вийшла у 1812 році, де говорить: ’’Українці ріжнят ься під кож ним оглядом від інших мешканців Росії. Це дуж е шляхетний нарід. Вони вигля 2 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top