Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАТАЛЯ ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА. ВНУКАМ, моїм і чужим, тим, що в їх очах ще не згасла синь весни... Хлопче юний з синіми очима, поцілуй від мене свої сині очі, поцілуй дороги, що ти ними йтимеш, поцілуй дівчину, що її захочеш, поцілуй від мене зоряну весну. Хлопче, що у тебе очі сині, поцілуй від мене мрії й сни свої, поцілуй сльозу, що виллєш в самотині, і ті руки, що втиратимуть її, поцілуй від мене зоряну весну. Хлопче юний, в тебе очі сині, поцілуй від мене гіркість розставань, і світанки бунту в ночі горобині, і болючість втрати і жагу шукань, поцілуй від мене буряну весну. Січень 1983. дають міцніше та краще від москалів і перевищують їх в усьому. Нарід в Україні нагадує верховинців із Шотляндії. За столом українського селянина більше чистоти, н іж за столом у московського князя". Чеський письменник К. Запа у 1844 р. — це коли наша сучасна мова щойно народжується — пише: "Я переконався, що український говір з уст українських дівчат звучить чудово. Українська мова вимагає значно менше ламання язика і шепелявіння в порівнянні з польською, і вислів її приємніший. До мого вуха долітали звуки колядників-співаків, наповнювали тихе повітря, як подув лагідного вітру в шумному гаю, як хвиля тихого озера. Ніколи не забуду цього враження найзворушли- віших хвилин, котрі денебудь переж ив”. Німецький письменник Фрідріх Боденштедт (1819-1892), що у 1845-у році видав збірку”Поетична Україна” — переклад українських пісень на німецьку мову, пише: "Мало в кого є таке привабливе й поетичне минуле, як в українців. Нехай запашні українські пісні, мов жалобні вітри, віють на німецькі левади і оповідають, як діти України колись любили і боролися... У ніякій країні дерево народньої поезії не видало таких великих плодів, ніде дух народу не виявився у піснях так ж иво і правдиво, як серед українців. Який чарівний подих туги, які глибокі людяні почування в піснях. Яка ніж ніст ь у парі з мужеською силою пронизує любовні пісні... Справді, народ, що міг співати такі пісні і любуватися ними, не міг стояти на низькому рівні. Українська народня поезія дуж е подібна своєю формою до поезії найбільш освічених народів Західньої Европи. Важливу ролю грає всюди ж інка з її м’якими ніж ним и почуваннями". Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! На жаль, переважна більшість нашої молоді тут на еміґрації не знає або має примітивні знання української мови, а це і є причина, що наша молодь не любить української мови. Вона не відчуває її краси, м’якости, ніжности, мелодійности. Не можна полюбити того, чого не знаєш. Чи ж вони винні в тому, що не володіють мовою досконало? Лише частково. Майже вся вина лежить на нас, батьках, хоч де в чому ми теж виправдані: ми хотіли опану вати англійську мову. Зовсім же невиправдані ті, що висунули свою теорію, що будьто знання україн ської мови гальмує успіхи дитини в американській школі. Американські вчені: Андерсон, Роберт Ремінґ, Брус Ґардер, Фішман і інші студіювали це питання й доказали зовсім протилежне. Ось висновки Ремінґа: "Тавро, що довший час т яж іло в нашій країні на дітях, які в дитинстві вивчили, крім англійської, іншу мову, має добрі вигляди стати ознакою індивідуальної вищости". Брус Ґарден — член уряду шкільництва у Вашінґто- ні пише: "Оцінюючи знання чуж их мов, як національно-державне багатство, намагання поодиноких етнічних груп плека ти свої мови, повинно бути сильно заохочуване, підтри муване, де лише м ож на в публічних школах”. Давня істина — родина, хата — це перший уні верситет кожної дитини. Мама, бабуся закладає в свідомості дитини перші високі моральні чесноти, формує її свідомість, навчає її молитви. А якщо нема української мови, нема української родини. Ми вже згаяли багато часу, ми втратили багато цінних оди- ниць-індивідуальностей, то давайте ж візьмемося за себе, уважаймо, як ми самі говоримо, щоб у нас не було таких виразів, як: винести ґарбіч на стріту, випити кап оф кофі, попінтуватируми, муфувати- ся й інші. Ми повинні також оминати так звані каль ки, тобто дослівні переклади американських вира зів, як от: Я покличу вас назад замість: я подзвоню вам пізніше я не думаю, що це так замість: я думаю, що це не так він перемінив думку замість: він передумав радіо не працює замість: радіо нечинне, радіо зіпсуте і інші. Піднесімо самі себе. Плекаймо свою мову! Слід куймо за її чистотою! Поставмо на сторожі слово! Любім Україну у сні й наяву Вишневу свою Україну, Красу її, вічно ж и ву і нову, і мову її солов'їну. Доповідь, яку підготовила Надія Сеник, членка 68-го Відділу СУА, Сиракузи, для О кружного З’їзду в Ро- честері, який відбувся у травні 1982 р. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1983 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
